Голоси, які варто почути: проблеми сучасних дітей у підліткових серіалах
- Аліса Москаленко
- 23 черв.
- Читати 5 хв
Як життя сучасної молоді відображається на екрані.
Всі дорослі колись проходили через підлітковий вік. Старша школа, іспити, друзі — а за всім цим і проблеми. Проте у кожного покоління дорослішання могло відбуватися інакше. Відтоді як світ переселився в екранчик телефона, що годинами не випадає з рук, підлітковість змінилася — але зовсім трохи. Проблеми лишилися майже ті самі.
Про те, як кінематограф репрезентує біль та проблеми сучасних підлітків — читайте в матеріалі DeTalks.
Юнацтво (2025)
“Я викладала у середніх школах на півночі Англії. Це було найточніше зображення англійської школи, яке я бачила по телевізору. Я описала це своєму чоловікові як «тригер» та як одну з причин, чому я покинула викладацьку діяльність”.
Британський кримінально-драматичний серіал “Юнацтво” складається лише з чотирьох серій, проте містить багато реалістичних зображень середньої школи та її студентів. Сюжет розпочинається зі зламу дверей будинку звичайної родини, 13-річний син якої за підозрою вчинив тяжкий злочин — заколов кухонним ножем однокласницю.
Реалістичність серіалу відображають новинні заголовки Великої Британії про збільшення випадків ножових злочинів, скоєних дітьми. Занепокоєний цією проблемою сценарист та співавтор Стівен Грем вирішив створити подібний кінопроєкт, де злочинцем виступає дитина, що ледве сягнула 13 років.
Проте серіал — не про саме вбивство, а про можливе бажання занести руку над дівчиною через згубний вплив соцмереж та токсичну онлайн-культуру ненависті до жінок. Про надмірну маскулінність та небажання здобути клеймо “інцела” (вимушено незайманого). Йдеться й загалом про “культуру інцелів” — чоловіків, які звинувачують жінок у своїй незайманості, з чого випливає й онлайн-мізогінія (ненависть до жінок).
Допомогти виплутатися з клубка віртуальних проблем, що поступово переростають у реальні, могли б батьки чи вчителі школи, якби розуміли дітей. Проте багато чого лишається для дорослих нерозгаданим.
Так, в одній зі сцен син інспектора Баскомба розкриває батькові очі на нові поняття, як-от “культура інцелів”, та важливість символізму деяких емодзі в інтернеті. Ба більше — навіть значення кольору емодзі серця у коментарях. За словами хлопця, червоний відтінок може означати любов, бузковий — секс, жовтий — цікавість, рожевий — інтерес тощо.
“Проведіть будь-який час на форумах на 4chan (анонімний англомовний вебсайт) чи Reddit, або на більшості платформ соціальних мереж — і ви досить швидко опинитеся в деяких темних просторах”, — сказав співавтор серіалу Джек Торн.
Глобальний дитячий форум, що займається соціальними змінами навколо прав дітей, зауважив небезпеку ідеалізації себе в Інтернеті для підлітків. Така необхідність “виглядати краще” впливає на психічне здоров’я, самооцінку та стосунки.
Форум закликав компанії переосмислити модерацію контенту, встановити чіткі етичні принципи взаємодії з ним та переоцінити рекомендації алгоритмів, врахувавши вік користувачів та те, наскільки сильним може бути вплив “випадкового” контенту.
“Джеймі — пересічний підліток, якого переслідують у соціальних мережах, і тому він занурюється в темряву… Деякі діти отримують перші телефони у сім років — я свій отримав в 11 чи 12. У старшій школі справді з’являється залежність від телефонів”, — міркує щодо свого персонажа Джеймі 15-річний актор Овен Купер.
Більше про серіал читайте тут.
Восьмий клас (2018)
“Дуже щиро. Як старшокласник, можу сказати, що багато з того, що показано у фільмі, справді відгукується мені (і, думаю, багатьом іншим теж). Мені сподобалося, наскільки все часом незручно і важко дивитися — це ще один рівень правдивості…”
Користувач(ка) Reddit @Artiepops101
Назвою стрічка окреслює, що мова піде про учнів середньої школи. У центрі — дівчина-підліток Кайла, яка тривожна та не впевнена в житті, проте намагається створити кращу версію себе онлайн у надхненному YouTube-відеоблозі. Дівчинка переживає пубертатний період, відчуває незручність у спілкуванні з хлопцями та все ще не розуміє, ким хоче себе бачити.
"Найкраще у фільмі «Восьмий клас» те, що він насправді ні про що. Описувати сюжет — це перераховувати випадкові факти підліткового життя: школа, дім, інтернет, самоаналіз, згадування моментів дня, які змушують кривитися від сорому тощо. Тим не менш, кожна з цих речей здається надзвичайно важливою для людини, яка їх переживає...", — відгукнулася про фільм кінокритикиня Енн Коен.
Під час підготовки до зйомок фільму режисер Бо Бернем переглядав відео підлітків на YouTube, які не стали популярними, бо не набрали багато вподобайок та переглядів. Важливо було побачити дітей, яких не було почуто, зрозуміти, як вони уривчасто говорять зі всіма словами-паразитами, як-от “типу” та “ну”.
“Ви спостерігаєте, як хтось намагається висловитися та подумати вголос, поки його мозок ще розвивається”, — прокоментував режисер.
Акторку, яка мала б зіграти Кайлу, Бернем знайшов одразу, як побачив 15-річну Елсі Фішер.
“Вона була єдиною, хто почувався як сором'язлива дитина, що вдає впевненість у собі — всі інші почувалися як впевнені дити, що вдають сором'язливість”, — сказав про неї режисер. У цьому акторка походила на свою героїню, адже теж намагалася грати роль та бути кимось, ким не була насправді. Фішер назвала досвід Кайли “емоційно автобіографічним”, бо відчувала реалістичність подій на екрані.
"Восьмий клас". Фото: IMDb
Стрічка починається із відео Кайли “Як бути собою”. Її монолог сповнений слів-паразитів, а вираз обличчя видає невпевненість. За словами кінокритикині Енн Коен, можна було б подумати, що режисер не зміг забезпечити акторку діалогами та дозволив імпровізувати.
“В особливо зворушливій сцені Кайла гортає Instagram у ліжку, її вугрі освітлюються зображеннями ідеальних тіл, розмитих привабливими фільтрами… Шукати себе, поки твоє тіло робить усілякі божевільні речі, важко в будь-яку епоху. А робити все це під пильним об’єктивом камери є цілком сучасною проблемою”, — написала Коен.
Перші ластівки (2019)
“Соціальні проблеми, які показані у серіалі надзвичайно важливі. І кожен повинен їх розпізнавати, аби допомогти людині, яка потребує цього”.
Користувач(ка) YouTube @suviika
Серіал вітчизняного виробництва привідкриває завісу підліткового віку в Україні. Починається новий навчальний рік, проте школу сколихує самогубство одинадцятикласниці. Серед самих підлітків поширені проблеми булінгу, самотності, суїцидальних думок та неприйняття себе й власної орієнтації.
Автори проєкту використали у сюжеті реальні типажі за допомогою громадської організації психологічної підтримки “Ла Страда”. Її спеціалісти поділилися анонімними історіями, які й лягли в основу серіалу. За словами шоуранера серіалу Євгена Туніка, 80% “Перших ластівок” були художньою драмою, але на 20% стали документальними, спираючись на реальні факти.
Команда також їздила в українські школи, щоб зрозуміти, які підлітки тепер.
“Насамперед для мене були важливі деталі, як спілкується зараз молодь, щоб мова серіалу була реальною, а не мертвою. Також мені були важливі поведінка та вчинки дітей: наскільки вони категоричні, чи йдуть на консенсус, стикаючись з конфліктом. Тобто насправді я спостерігав за поведінкою дітей”, — сказав Євген Тунік в інтерв’ю.
Так, багато проблем, порушених у серіалі, торкаються сучасних підлітків. Це і булінг та кібербулінг, недовіра до дорослих, смерть й самогубство, завдання собі навмисної шкоди (селфхарм) тощо.
За даними Омбудсмана України, на момент виходу серіалу у 2019 році сталися 88 випадків суїцидів серед дітей. З того часу цифра тільки зростала: у 2020 році загинули 94 дитини; у 2021 — 94 дитини, а у 2022 сталося 127 спроб самогубства. Станом на 2023 рік було зафіксовано 116 випадків суїцидів серед дітей.
Щоб допомогти підліткам шукати підтримки, перед початком та наприкінці кожної серії, у титрах міститься номер гарячої лінії та пошта психологічної підтримки “Ла Страда”. Згодом, після виходу серіалу, кількість звернень до організації збільшилася вшестеро.
“Мало не кожне п’яте звернення — з приводу селфхарму. І підлітки пишаються, коли проходить місяць-два після дзвінка, а вони більше не ріжуть своє тіло! Ми їх дуже підтримуємо, бо розуміємо, наскільки це страшна залежність… Ми будуємо свої алгоритми, які допомагають зробити перший крок до розмови з батьками”, — сказала директорка Департаменту національних гарячих ліній та соціальної допомоги в громадській організації “Ла Страда” Альона Кривуляк.
Куди звернутися?
Національна гаряча лінія для дітей та молоді громадської організації “Ла Страда-Україна”
Телефон: 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного), 116 111 (з мобільних)
Інстаграм: childhotline_ua
Телеграм: CHL116111
Лінія підтримки для дітей та батьків благодійного фонду "Голоси дітей"
Телефон: 0 800 210 106
Лінія запобігання самогубствам Lifeline Ukraine
Телефон: 7333
Гаряча лінія психологічної підтримки для дорослих і дітей міжнародної гуманітарної організації “Людина в біді”
Телефон: 0 800 210 160
Якщо вам або вашим близьким потрібна психологічна допомога або консультація, – телефонуйте за будь-яким з цих номерів. Підтримка надається конфіденційно, анонімно, безплатно та цілодобово.
