Кіно без бар’єрів: технології інклюзивності в кінематографі
- Аліса Москаленко
- 17 бер.
- Читати 3 хв
Технічні методи зробити фільми доступними для всіх.
За статистикою 2024 року в Україні проживає понад три мільйони людей з інвалідністю, і ця цифра лише зростає через війну. І хоча навіть така звична розвага як похід у кінотеатр для багатьох залишається недоступною, сучасні технології поступово змінюють ситуацію, роблячи кінематограф інклюзивнішим.
Редакція DeTalks дослідила, як трансформується індустрія кіно, щоб стати відкритою для кожного, та як діють технології інклюзивності в кінематографі.
Тифлокоментар або аудіодескрипція
Тифлокоментування (з грецької мови “тифло” — “сліпий”) — аудіоопис подій на екрані. Така практика допомагає людям з порушеннями зору розуміти, що відбувається у фільмі, коли цього не пояснюють діалоги персонажів.
Закадровий голос може розказати про місце подій, атмосферу та дію на екрані. Також аудіоопис може описати зовнішній вигляд персонажа, його одяг та вираз обличчя, адже у фільмах навіть мова тіла може багато про що сказати. Наприклад, поза, схрещені руки, нахил голови. Це теж стане зрозуміло людям з порушеннями зору, зважаючи на аудіодескрипцію.
Як створюються такі аудіоописи розказав для Village Андрій Демчук, розробник програмного забезпечення для тифлокоментарів. Так, спочатку треба загнати відеоряд у програму, яка проаналізує звукову доріжку та спеціальними алгоритмами знайде смислові паузи. В такі “пробіли” буде можливо вставити тифлокоментар, щоб не перебивати діалоги.
Складність аудіодескрипції полягає в тому, що потрібно вмістити об’ємний опис у маленьку паузу. Тож, як сказав Демчук, треба знайти людину, яка здатна начитати за три секунди великий текст.
Переглядати фільми з тифлокоментуванням можна на Netflix. У налаштуваннях вибору озвучки та субтитрів доступна аудіодескрипція різними мовами. На жаль, ця опція є не у всіх фільмах і серіалах платформи, проте субтитри доступні для всього контенту.
Наприклад, заставку “Гри в кальмара”, де охоронці в червоних костюмах ходять лабіринтами сходів, закадровий голос озвучує так: “Лабіринт східців, якими ходять люди в масках, утворюють червону літеру «N» і розгортаються у спектр яскравих кольорів”.
Звичайна ж заставка Netflix озвучується наступним чином: “Червона літера N розгортається у спектр яскравих кольорів”.
Заставка "Гри в кальмара". Фото: скріншот із серіалу
Індукційні петлички
Для людей з порушеннями слуху існують індукційні системи. Такі механізми встановлюються у просторих приміщеннях й громадських місцях та сприяють полегшенню сприйняття розмов людям зі слуховим апаратом. Система робить голос співрозмовника та інші звуки чіткішими, відділяючи від фонового шуму.
У кінотеатрах, зокрема, існує знак, що підказує, коли треба перемкнути слуховий апарат у спеціальний режим “Т”-котушки. Це допомагає “встановити зв’язок” між слуховим апаратом людини та індукційною системою.
Безбар’єрна Україна
У 2013 році українські активісти з ГО “Fight For Right” створили ініціативу “Доступне кіно”. Її метою стало забезпечення доступності відеоконтенту для людей з інвалідністю. Згодом з’явилися такі платформи, як "Earcatch" — з аудіоописом для людей з порушеннями зору; та Subcatch — із розгорнутими субтитрами для людей з порушеннями слуху.
Платформи Earcatch та Subcatch. Фото: dostupnekino.com.ua
2014 рік теж зробив крок вперед у питання безбар’єрності. Тоді на YouTube вийшов перший в Україні короткометражний фільм режисера Тараса Дроня, адаптований методом тифлокоментування. Стрічка “Доторкнись і побач” розказує про незрячу від дитинства дівчинку та її родину, яка збирає гроші на лікування. І коли здається, що виходу немає, світ відкриває свою добру сторону.
Протягом 2018 року в Україні для людей з порушеннями зору адаптували ще п’ять кінострічок, як-от “Червоний”, “Гніздо горлиці”, “ТойХтоПройшовКрізьВогонь”, “Іван Сила” та “Стрімголов”. За словами Оксани Потимко, керівниці проєкту зі створення аудіодискрипції, на той момент вже було створено понад 60 фільмів з аудіоописом, серед яких три стрічки компанії “Discovery”, сім художніх кінокартин та 52 мультиплікаційних.
А як щодо кінотеатрів?
Забезпечити доступність у кінотеатрах виявилося складніше, ніж на онлайн-платформах. Сеанси для людей з порушеннями зору та слуху проводилися рідко, без регулярності та чіткого розкладу.
Вперше за весь час були сеанси для людей з порушеннями зору та слуху були заплановані у 2019 році. Тоді транслювалися тільки три стрічки, проте навіть цей крок був важливий.
Фільм “Ціна правди” став першим, що показали в кінотеатрах із тифлокоментуванням та субтитрами, розробленими “Доступним кіно”. Стрічка польської режисерки Аґнєшки Голланд заснована на реальних подіях та розказує про репортера Ґарета Джонсона, який вже взяв інтерв’ю в Гітлера та збирається “запросити” ще й Сталіна. Останнього Джонсон хоче розпитати про Україну, голод та масові репресії.
Того ж 2019 року під час Одеського кінофестивалю відбулося два інклюзивних кіносеанси. Стрічку “Мої думки тихі” транслювали із тифлокоментарем, а другий фільм - “Чоловік, який купив Місяць” - мали змогу подивитися люди з порушеннями слуху, адже на екран виводилися адаптовані субтитри.
Перша стрічка режисера Антоніо Лукіча показала на екрані погоню звукорежисера Вадима за голосами рідкісних тварин Закарпаття. Друга ж, комедійна, — італійського режисера Паоло Зукки, розповіла про обіцянку звичайного рибалки купили коханій Місяць.
Постери до фільмів. Фото: film.ua, oiff.takflix.com
Приклади з історії свідчать, що робота над інклюзією вже ведеться, хоч і не так швидко. Така проста річ як кіно має бути доступна для всіх, адже суспільство без бар'єрів — це простір рівних можливостей.
