#StopFake: з чого складається російська пропаганда або як підлітку перевірити інформацію в інтернеті
- Андрій Нікітьонок
- 29 жовт.
- Читати 5 хв
Інформаційний складник гібридної війни.
Гібридна війна. Саме так називають збройний конфлікт між Росією та Україною з 2014 року. Та не всі розуміють, що означає цей термін. Часто війну сприймають лише як зіткнення на фронті, хоча насправді її ведуть і невійськовими методами — економічними, дипломатичними та інформаційними.
Інформаційний складник — один із найнебезпечніших напрямів гібридної війни. Протистояти йому найважче, і водночас саме через нього Росія може досягати бажаних результатів без прямих бойових дій. Так, з 2014 року, а активніше — з 2022-го, пропагандистські фейки масово проникають в український медіапростір.
Тож з чого складається російська пропаганда, як із нею боротися і як зрозуміти, що тобою маніпулюють? У цих питаннях спробувала розібратися редакція DeTalks.
Проблема в цифрах: наскільки поширені фейки
Українці стали чутливішими до дезінформації за довоєнний період. Про це свідчить дослідження “Детектора медіа”, опубліковане у травні 2025 року.
Так, якщо у 2021 році "лише 55% українців мали високий і вищий за середній рівень чутливості до дезінформації […]", то у 2024 році ця цифра зросла до 68%. Водночас 60% опитаних вважають проблему маніпуляцій у медіа актуальною, а 16% впевнені, що здатні розпізнати фейковий контент.
За результатами іншого дослідження Київського міжнародного інституту соціології, 71% українців вважають поширення російської пропаганди та дезінформації у соцмережах серйозною загрозою для безпеки країни. З них 33% називають її однією з найбільших, ще 38% — визнають проблему, але не критично.
Як працює російська пропаганда
Автори аналітичного посібника “Гібридна війна Росії проти України” зазначають, що російська пропаганда почала формуватися у сучасному вигляді ще після подій “Помаранчевої революції” 2004 року. Тоді, за словами фахівців, “Кремль мобілізував всі пропагандистські можливості [...] проти всієї держави”.
Після 2022 року команда Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки виділяє наступні риси інформаційно-психологічних операцій Росії.
Великий обсяг та мультиканальність
Люди схильні вірити в те, що чують найчастіше, — навіть якщо це неправда. Кремль використовує цю психологічну особливість, аби створити мережу для пропаганди через телеканали, інформаційні агентства, онлайн-видання, соцмережі та "ботоферми". Чим більше медіа транслюють одне й те саме, тим правдивішим це здається.
Так, одним з найпотужніших інструментів російських ІПсО є телеканал RT, який мовить відразу кількома мовами та має понад мільярд переглядів в інтернеті. В Україні ж СБУ регулярно нейтралізує "ботоферми". Наприклад, у червні 2024 року Служба викрила дві “ботоферми”, які допомагали росіянам зламувати телефони українських військових, а у лютому 2022-го знешкодила мережу на 7 тисяч акаунтів, що поширювали роспропаганду.
Швидкість, безперервність і повторюваність
Російські інформаційні агентства та телеканали часто висвітлюють події першими — не тому, що працюють оперативніше, а тому, що діють за заздалегідь підготовленими сценаріями. Люди схильні довіряти інформації, яку почули першою, тому навіть після появи спростувань більшість лишається при своїй думці. У психології це називають "підтверджувальним упередженням".
Один з прикладів його застосування є міф про те, що "ЗСУ вісім років бомбили Донбас і вбивали дітей". Цей наратив постійно повторювали на різних майданчиках, тож нині 89% росіян переконані, що мета "спеціальної військової операції" — захист мирного населення Донбасу, запобігання нападу на Росію та "денацифікація" України.
Відірваність від обʼєктивної реальності
Російська пропаганда не обмежується перекручуванням фактів — інколи вона просто вигадує новини, посилаючись на “надійні джерела”. Так з’являються історії про “бойові наркотики, які вживають українські військові”, “загони сатаністів, що воюють проти Росії”, а також “українські біолабораторії”. До таких вигадок належить і фейк про канонізацію Степана Бандери Православною церквою України.
Відсутність послідовності
Одна з найбільш парадоксальних рис російської пропаганди — її непослідовність. Навіть одне джерело може змінювати свою версію подій кілька разів. При цьому споживач обирає ту версію, яка йому найбільше підходить, і вірить саме в неї.
Приміром, після невдалої спроби “взяти Київ за три дні” Кремль заявив, що первинно не мав такого плану, а після вибуху російського складу боєприпасів у Новій Каховці пропагандисти мали відразу кілька версій: від ракетного удару ЗСУ до "несправності обладнання" і навіть "диверсії місцевих жителів".
Наративізація
Російська пропаганда може бути непослідовною в деталях, але загальні наративи залишаються незмінними. Навіть якщо окремі елементи історії суперечать один одному, пропагандисти все одно повторюють один і той самий наратив.
Серед найпоширеніших російських наративів — “в Україні живуть нацисти (бандерівці), яких треба знищити”, “населення України чекає на російських військових, які мають «звільнити» братній народ", “українські військові — фашисти, які тероризують українське населення Донбасу” тощо.
Як розпізнати фейк: інструкція для молоді
Підлітки — одна з цілей російської пропаганди. Молодь схильна швидко споживати контент, рідко перевіряти джерела і частіше реагувати емоційно, ніж раціонально. Мемна культура, TikTok та Reels формують звичку довіряти короткій інформації без критичного осмислення. Саме тому фейки з "шокуючими заголовками" чи вірусними відео швидко поширюються серед молоді.
За даними дослідження "Детектора медіа" 2024 року, більшість українців звертає увагу на певні ознаки маніпуляцій. 47% підозрюють обман, коли показано лише один бік події, 43% — коли інформація неповна, а 39% перевіряють наявність посилань на джерела. При цьому, 22% опитаних покладаються на інтуїцію. Це означає, що навіть дорослі не завжди розрізняють правду й брехню, тож підліткам варто бути особливо уважними перш ніж щось поширити.
Щоб не стати жертвою дезінформації, фахівці “Ти в Україні” радять кілька правил. Наприклад, запитати себе: “звідки ця інформація?”, “хто її автор?” і “чому вона з'явилася саме зараз?”. Далі варто звертати увагу на типові ознаки фейків.
Емоційна подача — якщо заголовок матеріалу має "шокувати" або "вразити" читача, то це привід перевірити факти.
Відсутність джерел — надійні медіа завжди вказують, звідки взяли інформацію. Після прочитання “сенсаційної новини” варто переглянути офіційні сторінки уряду чи фактчекерські ресурси, аби знайти підтвердження або спростування.
Підозрілий акаунт — анонімні сторінки без історії публікацій часто поширюють фейки.
Однобічне висвітлення — якщо показано лише одну версію подій, варто знайти інші джерела.
Якщо є сумніви щодо фото чи відео, можна скористатися пошуком за зображенням у Google — так можна перевірити, чи не використали старе фото в новому контексті. Також варто шукати важливу інформацію на офіційних ресурсах та у перевірених медіа. Раніше СБУ оприлюднила список телеграм-каналів, які поширюють російську пропаганду.
Що робити, якщо натрапив на фейк
Фахівці виділяють кілька кроків у боротьбі з російською дезінформацією: виявити її, розробити стратегії протидії, запобігти поширенню та оцінити ефективність вжитих заходів. Це звучить складно, але насправді кожен може долучитися.
Головне правило для звичайного користувача — не поширювати сумнівний контент. Якщо у стрічці трапився фейк, краще зупинитися й не робити репост, навіть щоб "показати, яка це маячня". Натомість можна передати підозрілий матеріал фактчекерським командам — StopFake, “По той бік новин”, “Детектор медіа” або Центру протидії дезінформації. Вони перевірять інформацію і, якщо потрібно, оприлюднять спростування — його вже точно можна буде поширити.
Під час війни російська пропаганда не зникне повністю з українського інформаційного простору. Проте фейки існують доти, доки в них вірять. І хоча у безперервному потоці новин важко мислити критично, саме цей підхід дозволяє не піддаватися впливу російської дезінформації.
