Артем Літвінець, головний редактор Vivat, — про роботу з українськими авторами
- DeTalks
- 23 години тому
- Читати 4 хв
Авторка: Марина Дідик
Інтерв'ю з Артемом Літвінцем — головним редактором видавництва "Vivat".
Щороку Vivat видає близько 300 книг і продає орієнтовно 2,5 мільйона примірників. В ексклюзивному інтервʼю DeTalks головний редактор видавництва Артем Літвінець розповів про критерії відбору рукописів, співвідношення ідеї та реалізації видань українських письменників.
Які три ознаки в тексті сигналізують редакції, що це потенційний прорив, навіть якщо рукопис "сирий"?
"Перша — оригінальна концепція, яка одразу привертає увагу. Друга — універсальне ядро конфлікту, що виходить за межі конкретного сюжету й резонує з широким досвідом читачів. Третя — виразний, упізнаваний авторський голос, відчутний навіть у тексті, із яким варто додатково працювати".
"Редакторський інстинкт у цьому випадку сигналізує так: якщо після синопсису й перегляду першого розділу хочеться подзвонити або написати комусь із колег по редакції і переказати — це воно".
Чи траплялося вам бачити сильну ідею, але слабку реалізацію — і навпаки? Що легше "врятувати"?
"Так, обидві ситуації трапляються, особливо в жанровій прозі, де автори часто орієнтуються на трендові моделі та популярні тропи.
Доволі часто ми бачимо сильну ідею: актуальний конфлікт, влучний жанровий концепт, потенційно комерційно життєздатну формулу. Проте реалізація може бути сирою, з проблемами зі структурою, темпом або драматургією.
З таким текстом можна працювати, адже міцне концептуальне ядро дозволяє редакційно вибудувати форму (за умови, що автор відкритий до співпраці та готовий чути конструктивну критику)".
"Натомість технічно грамотний текст без виразної ідеї чи емоційного хука складніше довести до прориву. Він може бути якісним, але не матиме тієї сили резонансу, яка формує читацький попит".
"Тому для нас вирішальним є поєднання: сильна ідея, потенціал ринку і готовність автора працювати з редакцією. Саме ця співдія найчастіше перетворює сирий рукопис на конкурентну книжку".
Як ви працюєте з текстами, що апелюють до складних або травматичних досвідів?
"Ключові принципи: етичність і чуйність, уникання експлуатації болю та маніпулювання емоціями. Ми намагаємось передбачити, що може стати потенційним тригером — і тоді або згладжуємо кути, або виносимо попередження про наявність потенційних тригерів.
Для нас також важливі консультації з фахівцями, які допомагають зробити текст таким, щоб він не ретравмував читачів.
Приміром, для нас надзвичайно цінною є можливість працювати зі Світланою Ройз — і як з авторкою, і як з людиною, яка допомагала увиразнити та зробити більш терапевтичними деякі з книжок для дітей".
"Також намагаємось дотримуватись принципу «нічого про нас без нас» — і консультуватись із потенційними читачами та експертами щодо сприйняття певних реалій, щодо тем інклюзії".
"Що ж стосується книжок на воєнну тематику, ми намагаємось поєднати щирість і правдивість із принципом «не нашкодь»: працюємо із повагою до досвіду, відстежуємо, щоб у текстах не містилося державної таємниці, беремо додаткові консультації з учасниками бойових дій щодо того, як сприймається інформація".
Чи є у вас індикатор, що книга не ваша, навіть якщо жанрово рукопис підходить?
"Навіть якщо жанр підходить, то сигналами можуть бути ціннісна несумісність, маніпулятивність або токсичність, відсутність емоційного резонансу.
Іноді на рішення також може впливати наявність у виробничому циклі іншого рукопису, сюжет, основні конфлікти й сюжетні ходи у якому подібні до того, що розглядається — у такому разі ми радше оберемо варіант чесно відмовитись від проєкту, щоб не створювати внутрішньої конкуренції та надати автору можливість видаватись в іншому видавництві".
Який відсоток рукописів доходить до контракту і як виглядає процес відбору?
"Vivat розглядає всі рукописи, що надходять через контактну форму на сайті, а відбір відбувається у кілька етапів. Щомісяця це понад сотня рукописів у різних жанрах: фентезі, любовні та історичні роман, нонфікшн та публіцистика".
"Щомісяця близько 10–15% поданих рукописів переходять на другий рівень оцінювання. На цьому етапі оцінюється технічна якість подання, синопсис і анотація, відповідність жанру, базова зрозумілість концепції".
"На другому етапі відбувається глибше ознайомлення з текстом, коли аналізують оригінальність і сюжетну цілісність, потенціал для ринку, відповідність пріоритетам видавництва. Якщо текст має потенціал, його можуть передати на внутрішню рецензію. До оцінювання залучаються фахівці, яким довіряє видавництво: літературні критики, блогери, літературознавці. Інколи ці рецензії містять практичні поради для автора.
Редакція може запропонувати автору ознайомитися з рецензією та доопрацювати текст. Можливі сценарії: автор відмовляється від доопрацювання; автор оперативно опрацьовує коментарі, що є сигналом готовності до професійної співпраці.
Після цього етапу відбувається захист проєкту під час редакційної ради, де оцінюється потенціал історії, ринкова перспектива, готовність автора до промоції, відповідність стратегічним пріоритетам.
У середньому до етапу розгляду на редакційній раді доходить близько 5% від усіх пропозицій, із яких більша частина проходять до етапу укладання угоди".
"Це означає, що ключовими факторами успіху є не лише текст, а й відкритість до редагування, професійна комунікація, готовність працювати з аудиторією".
Юлія Орлова, CEO видавництва, доповнила думку колеги відповіддю на наступне питання.
Як виглядає ідеальний перший рік співпраці з новим автором — від контракту до появи книжки на полиці?
"Ідеальний сценарій починається ще до підписання договору. Видавництво «Vivat» розглядає співпрацю з автором як спільний довгостроковий процес, у якому важлива не лише якість тексту, а й взаємодія, спільна робота над персональним брендом автора та увага до читачів.
Тож ідеальний перший рік починається з переконливої подачі рукопису. Найкраще, коли автор подає готовий рукопис, грамотно оформлений синопсис, презентацію з баченням позиціювання і виявляє готовність брати участь у промоції. Такі проєкти легше представляти на внутрішній редакційній раді, простіше вписати в річні пріоритети, швидше запустити в роботу".
"Після того, як проєкт схвалено, погоджено умови контракту й підписано ліцензійний договір, ідеальний сценарій передбачає швидкий підбір відповідної пари «автор/редактор» та оперативну реакцію автора на редакторські пропозиції.
Якщо текст структурно сильний і не потребує глибокого доопрацювання, літературне редагування відбувається значно швидше. У такому випадку робота над текстом і оформленням може вкластися у 6–8 місяців".
"Ідеальний перший рік — це ще й спільна робота над позиціонуванням і оформленням. Цінно, коли автор бере участь у обговоренні обкладинки, розуміє свою цільову аудиторію, підтримує запропоновану маркетингову стратегію. Це допомагає точніше влучити у очікування читачів".
"Ідеально, коли автор починає працювати з аудиторією ще до виходу книжки: ділиться процесом створення, публікує матеріали про світ книги, формує інтерес до релізу.
Ідеальний перший рік — це коли автор і видавець працюють як команда: сильний текст поєднується з відкритістю до редагування, стратегічним мисленням і активною комунікацією з аудиторією. Це синергія змісту, професійної співпраці та усвідомленої присутності на ринку. І тоді можна сказати, що книжка з’являється не випадково, а як результат спільної, послідовної роботи".
Першу частину інтервʼю керівництва Vivat про жанрову стратегію, актуальні тренди та пошук незаповнених ніш читайте за посиланням.