Зображення підлітків у книжках: між стереотипами та реальністю
- Ярослава Беспалова
- 20 лист. 2025 р.
- Читати 5 хв
Оновлено: 3 січ.
Як художня література формує уявлення суспільства про сучасних підлітків.
Підлітки у художніх книгах часто стають заручниками стереотипів — від "вічного бунтаря" до "героя-обранця". І хоча сучасна література дедалі активніше намагається показати реальне життя молоді, чимало образів залишаються схематичними.
Про ключові тенденції зображення підлітків у сучасних книжках, а також моделі, які формують молодіжну літературу сьогодення — читайте у матеріалі DeTalks.
Які стереотипи щодо підлітків домінують у літературі
У сучасних художніх книжках можна виокремити кілька стереотипних моделей підлітків. Вони не визначають образ як "добрий" чи "поганий", але задають тон поведінці, в яку письменники часто "вкладають" своїх героїв.
Бунтар — персонаж, який протистоїть правилам і будь-яким рамкам. Його поведінка часто подається як неконтрольована емоційність. Такий герой уособлює підлітка, що нібито не може співіснувати зі світом без конфлікту.
Емоційний вибух — підліток, чия ідентичність зведена до перепадів настрою, гострих реакцій. Емоції тут заважають передати внутрішній досвід героя й показують його нестабільність.
Шукач себе — герой, який ставить під сумнів власну ідентичність, але автори показують це спрощено. Персонаж обирає відчуття "я не вписуюсь" без глибшої психологічної роботи.
Обранець — підліток, що має виконати надмірно важливу місію аби захистити інших. Сюжети навколо нього будуються на ранньому дорослішанні та здатності ухвалювати серйозні рішення для збереження колективу.
Представник конфлікту поколінь — персонаж, якого протиставляють дорослим. У такому випадку старше покоління змальоване як антагоністи, що не чують молодь. Сам же герой демонструє спротив або дистанціювання.
Опікун/стабілізатор — підліток, який підтримує інших, згладжує конфлікти та є "голосом розуму". Такий образ часто ідеалізується й подається більш зрілим, ніж притаманно віку.
Мандрівник між світами — герой, чиє дорослішання показане через пригоди в іншій реальності або незвичних умовах. Така модель використовує "інший світ" як метафору змін, але часто спрощує психологічний розвиток.
Романтизований закоханий — персонаж, становлення якого прив’язане до першого кохання як головного сенсу життя. Емоційна залежність героя подається типовою рисою підліткового віку.
Дослідник — герой, що розвивається через подорожі, відкриття та ризики. Образ побудований на цікавості випробувати межі світу, але психологічний вимір часто лишається другорядним.
Учасник "дорослих тем" — персонаж, залучений у важкі соціальні чи психологічні ситуації — булінг, насильство, війну тощо. Автори іноді подають ці теми поверхнево, без глибини переживань.
Бунтар як вічний опозиціонер
У літературі підлітки часто зображуються як конфліктні та емоційно нестабільні герої. Такі характеристики підкреслюють передусім зовнішні прояви дорослішання. Тому образ "бунтівного підлітка" десятиліттями формувався як фігура, що постійно протистоїть дорослим і живе у стані "вічного конфлікту".
Прикладом такого "бунтаря" є Джек Мерідью — один з персонажів роману Вільяма Голдінга "Володар мух". У творі він веде боротьбу за владу з Ральфом — хлопцем, якого інші обрали лідером і який прагне зберегти порядок серед дітей, що опинилися на острові після авіакатастрофи.
Ральф уособлює раціональність і цивілізовані правила, тоді як Джек постає носієм хаотичної сили, що діє імпульсивно й піддається інстинктам. Мерідью не лише відкидає лідерство Ральфа, а й намагається поставити власні правила над спільними домовленостями.
Зрештою бунт Джека переростає у створення окремого племені — радикальний підлітковий протест проти норм, які він не приймає. Такий образ закріплює уявлення про підлітковість як зовнішній вибух емоцій, а не як процес складної внутрішньої трансформації, що в реальному житті є різнобічним.
Пошук ідентичності та самосвідомості
Також підлітки в літературі часто намагаються розібратися у своїх переживаннях, зрозуміти власні цінності й визначити, де закінчується нав’язане оточенням і починається їхня справжність. Така невизначеність часто стає джерелом напруги й визначає логіку рішень героїв.
Так, у романі Джерома Девіда Селінджера "Ловець у житі" Голден Колфілд безупинно намагається зрозуміти, ким він є поза межами нормативних правил. Хлопець відчуває, що не вписується у суспільство, тому прагне знайти місце, де буде справжнім.
Після чергового відрахування зі школи Голден опиняється в ситуації, де зовнішні опори зникають, і залишається лише необхідність слухати власні думки. Колфілд уважний до фальші навколо, гостро реагує на нещирість дорослих, але водночас розгублений у власних почуттях.
У цій подорожі немає драматичних повстань — лише кроки, продиктовані внутрішнім дискомфортом і бажанням знайти місце, де не доведеться прикидатися.
Герой як носій відповідальності
Образ героя у підлітковій літературі найчастіше пов’язаний із подоланням зовнішніх загроз і здатністю діяти у кризових ситуаціях. Такі сюжети показують, як підліток стикається з потребою брати на себе відповідальність у межах особистих і спільних рішень.
У циклі про Гаррі Поттера Джоан Роулінг головний персонаж перебуває в умовах, де небезпека охоплює його школу, друзів і весь світ чарівників. Гаррі ухвалює рішення, у яких потрібно поєднувати особисті наміри з потребами інших учасників подій.
Спершу це інтуїтивні кроки, але згодом — більш зважені дії, що спираються на співпрацю, аналіз ситуації та розуміння наслідків. Герой враховує правила спільноти, обмеження середовища і можливі наслідки власних рішень.
Покоління на різних хвилях
Підліткові персонажі нерідко вступають у протистояння з батьками чи опікунами, які нав’язують власні уявлення про правильне життя. У таких сюжетах молодь намагається поєднати власне бачення з правилами, які пропонують дорослі.
Наприклад, у романі Рея Бредбері "Кульбабове вино" юний Дуглас Сполдінг не вступає в прямі суперечки з дорослими, однак його досвід літа ґрунтується на спостереженні й відкриттях, що виходять за межі звичних уявлень родини.
Дорослі у творі демонструють прагматичний погляд на повсякденність, зосереджений на побуті та обов’язках. Дуглас же вбачає у звичних речах ознаки змін, які важко помітити людині з усталеним світоглядом.
Через сприйняття героя Бредбері показує, як формується різниця між поколіннями. Підліток взаємодіє з дорослими, але постійно порівнює їхнє мислення зі своїми уявленнями про свободу та новизну.
У романі це проявляється в епізодах, де Дуглас надає значення подіям, які дорослі вважають непомітними. Хлопець уважно фіксує зміни у природі, стосунках людей, власному самопочутті. У результаті читач може побачити два погляди: дорослі спираються на стабільність, а підліток шукає оновлення.
Пульс емоцій
Емоційна насиченість підлітків у літературі — спосіб відкрити читачеві внутрішній світ героїв, які живуть між дитинством і дорослістю. Герої цього віку реагують швидко і різко, тому література фіксує зміни настрою як частину їхнього розвитку.
Приміром, у романі Джея Ашера "13 причин чому" емоційні реакції Ганни Бейкер мають ключове значення для структури історії. Героїня залишає однокласникам аудіозаписи, у яких фіксує власний досвід. Касети демонструють її потребу описати пережите та пояснити події, що вплинули на стан дівчини.
Текст роману дає спосіб прожити біль, який дорослі не помітили, а висловлені почуття стають інструментом, який допомагає окреслити межі проблеми. Так, після прочитання можна зробити висновок, що для підлітків емоції є мовою, якою вони борються за свій голос. Література лише посилює цей "пульс" й показує інший хід думок головних героїв.
Нерівномірна модернізація: український зріз
За останні роки українська підліткова література також значно розширила тематику. Окрім традиційних історій з'явилися сюжети про кібербулінг, комп'ютерну залежність, військову реальність. Проте кількість тем не завжди гарантує їхню якість. Все через те, що частина авторів продовжує спиратися на типові образи "хорошого" чи "поганого" підлітка.
Психологічний розвиток підлітка передбачає помилки й імпульсивні рішення, що є природною частиною дорослішання. Автори ж мають описувати молодь так, щоб кожна особистість не виглядала надто зрілою для свого віку. Приміром, показувати емоційні реакції на труднощі як правду, а не драму заради драми.
