Цифрова демократія чи диктатура аудиторії: як фанбази впливають на кіноіндустрію
- Софія Дядечко
- 19 січ.
- Читати 4 хв
Механізми впливу глядачів на кіно та серіали.
Ще десять років тому глядач був кінцевою ланкою в ланцюжку кіновиробництва: купував квиток, переглядав стрічку і залишав свою думку в колі друзів або на тематичних форумах. Сьогодні ж межа між творцем контенту та його споживачем фактично стерлася. Понад 50% представників поколінь зумерів та альфа обирають фільми чи серіали, спираючись на рекомендації лідерів думок та обговорення в соцмережах, а не на традиційну рекламу.
Завдяки алгоритмам TikTok і Reddit фанатські спільноти отримали інструменти впливу, що безпосередньо бʼють по репутації або, навпаки, гарантують успіх. Студії опинилися в ситуації, коли реакції фан-спільнот важать не менше за прибуток у прокаті. Це новий фактор впливу, який змушує продюсерів переглядати склад акторів, сюжетні лінії та життєвий цикл цілих франшиз.
Сучасні фанбази та еволюція їхнього впливу
Феномен фан-спільнот не є продуктом виключно цифрової епохи, проте саме вона змінила статус: маргінальні групи перетворилися на економічний та соціальний актив. Історично модель медіафендому почала формуватися ще у 1920-х роках навколо науково-фантастичних журналів, видавці яких публікували поштові адреси читачів, дозволивши аудиторії вперше кооперуватися в мережі поза контролем редакцій.
Першим масштабним випадком прямого тиску на індустрію вважається кампанія навколо серіалу "Зоряний шлях" (Star Trek) у 1968 році. Коли в NBC вирішили закрити шоу, то навряд очікували, що масова розсилка звичайних листів від глядачів змусить студію змінити рішення і продовжити серіал на третій сезон.
Якщо раніше в індустрії переважала модель пасивного споживання контенту, то розвиток Web 2.0 також змістив акцент на користь "культури участі", де TikTok чи Reddit диктують правила гри. Глядач береться за монтаж, створює власні едіти, які часто збирають більше охоплень і переглядів, ніж першоджерело.
Так, фанбази перетворились на структуровані комʼюніті. Вони можуть обвалити або підняти рейтинг на IMDb чи Rotten Tomatoes, щоб подати сигнал студіям.
Кампанії фанатів, що змінили долю серіалів чи фільмів
У травні 2018 року канал "Fox" скасував серіал "Люцифер" (Lucifer), у відповідь на що глядачі ініціювали кампанію з хештегом #SaveLucifer, яка протягом лічених днів стала однією з найбільш обговорюваних тем у Twitter. Згідно з офіційними коментарями Netflix, саме цей безпрецедентний резонанс змусив сервіс викупити права на проєкт, що забезпечило вихід ще трьох додаткових сезонів, які згодом очолили рейтинги платформи.
Ще однією історією про те, як глядачі фактично викупили право на продовження улюбленого кіно, став кейс серіалу "Вероніка Марс" (Veronica Mars). Студія "Warner Bros" поставила на проєкті хрест через некомерційну перспективу.
Тоді автори вирішили звернутися до фанатів через Kickstarter. І два мільйони доларів аудиторія зібрала менш ніж за 11 годин, встановивши рекорд платформи. Загалом ж кампанія склала понад 5,7 мільйона доларів від 91 тисячі прихильників. Це не залишило студії вибору, окрім як дати проєкту ”зелене світло”.
Ще далі пішов рух #ReleaseTheSnyderCut. Фанати "Ліги справедливості" (Justice League) роками методично штурмували WarnerMedia, вимагаючи показати оригінальне бачення фільму від Зака Снайдера. Вони не обмежилися постами у Twitter — у хід пішли навіть банери на Таймс-сквер. Марафон тиску завершився перемогою аудиторії: у 2020 році студія підтвердила випуск "версії Снайдера" на стримінгу HBO Max.
Токсичний фанатизм: наслідки для акторів та проєктів
Проте влив аудиторії має і темну сторону — так званий "токсичний фанатизм". За нього підтримка перетворюється на деструктивну критику або репутаційний тиск.
Останній такий приклад — шквал критики фіналу "Дивних див" (Stranger Things). Попри статус одного з найпопулярніших проєктів Netflix, п'ятий сезон зіткнувся з хвилею невдоволення — фанати оцінили його у мізерні 53% на Rotten Tomatoes, порівняно з 89% четвертого сезону. Колективне невдоволення призвело до того, що серіал втратив перші позиції чартів, поступившись документальним проєктам.
У випадку серіалу "Венздей" (Wednesday), онлайн-кампанія фанатів призвела до значних змін у касті другого сезону. Після звинувачень у сексуальному насильстві в соцмережах на адресу актора Персі Гайнса Вайта, фан-спільнота висунула вимогу усунути його від зйомок. У результаті актор, який грав одну з ключових ролей, був виключений зі складу серіалу.
Ще одним резонансним випадком глядацького невдоволення став кейс "Гри престолів" (Game of Thrones). Обурення фанатів завершенням історії переросло в офіційну петицію з вимогою перезняти восьмий сезон "з компетентними сценаристами", яку підписали понад 1,8 мільйона людей.
Крім тиску на авторів, токсичний фанатизм мав і персональні наслідки для акторів. Так, Джек Глісон, який виконав роль Джоффрі Баратеона, заявляв про хвилі ненависті з боку глядачів, які не розділяли актора та його негативного персонажа. Зрештою Глісон вирішив піти з кіноіндустрії на тривалий час.
Фан-культура поза інтернетом
Коли цифрові обговорення вичерпують себе, фан-культура переходить у фізичний простір. Зокрема, однією з головних арен залишається Comic-Con. Люди живуть кількома днями майже весь рік, наприклад, власноруч шиють костюми, аби нарешті відчути себе "своїми" серед тисяч однодумців.
Студії-гіганти зрозуміли, що такий прямий контакт з аудиторією – це золота жила, тому почали вкладати мільйони у власні івенти. Приміром, остання глобальна фан‑подія "Tudum" від Netflix зібрала сотні зірок і творців популярних серіалів і фільмів перед живою та онлайн‑аудиторією, щоб анонсувати гучні премʼєри прямо перед очима фанатів.
Universal Studios же запустив спеціальні "Fan Nights", присвячені франшизам на кшталт "Зоряного шляху" (Star Trek) чи "Назад у майбутнє", перетворюючи парки розваг на інтерактивні майданчики для дорослої аудиторії.
Окрему нішу в цій індустрії посідають офлайн-заходи, створені самими глядачами без залучення студій. Прикладом є Gilmore Girls Fan Fest, який вже десять років поспіль збирає фанатів у Washington Depot (штат Коннектикут). Це місце вважається одним із натхнень для вигаданого містечка Старс Голлоу серіалу "Дівчата Гілмор".
Нова етика кінопроцесу
Зворотний зв’язок між студіями та аудиторією формує нову взаємодію. Навіть на останньому Comic-Con представники кіностудій відзначали: без прямого контакту з фанатами неможливо прорахувати ні успіх анонсів, ні подальшу маркетингову стратегію.
Та відповідь на питання, чи є сучасний фанатизм "демократією" чи "диктатурою", зводиться до одного: ми живемо в епоху тотальної взаємозалежності. Голлівудська вертикаль, де студія диктує правила, остаточно зламалася.
