Куди мігрує сучасна поезія: нові майданчики для слова
- DeTalks
- 4 дні тому
- Читати 3 хв
Авторка: Софія Дядечко
Чому сучасні автори дедалі частіше обирають соцмережі для поширення своїх робіт.
Ще десять років тому поезія жила на сторінках — у збірках із лаконічними назвами та бібліотеках на полицях із класиками. Зараз же вона розвивається у телеграм-каналах, лунає у коротких ТікТок-відео та стає частиною інтернет-культури. Тексти, які колись чекали свого читача в книжкових магазинах, тепер знаходять його миттєво — у сповіщеннях, коментарях та репостах.
Чому це відбувається та які засоби використовують сучасні автори для популяризації творів — читайте у матеріалі DeTalks.
Як народжуються нові літературні осередки
Від початку повномасштабної війни автори пристосовуються до нових умов. Так, у стані постійної загрози працювати над великою прозою складно — бракує стабільності та часу для зосередження.
У такій реальності поезія стає формою фіксації моменту, способом документувати досвід і зберігати емоції. В умовах війни легше сприймати короткі тексти, коли немає сил на великі книжки.
“На нас щодня тисне величезний потік інформації — війна, обстріли, тривоги. Людям просто бракує ресурсу на книги та творчість. А ТікТок і Телеграм — це швидкий дофамін, який не потребує зосередженості”, — зазначає засновник літературної спільноти “Ursus Poetry” Паша Броський.
Паша додає, що, попри це, поезія не зникає, а просто шукає нові форми.
“Все ж знаходяться люди, які попри все пишуть, вдосконалюються, виходять у світ. І те, що такі люди ще лишилися — на четвертому році війни — вселяє надію”.
"Ursus Poetry" починалася з камерних вечорів, а тепер живе переважно в онлайні. У телеграм-каналі спільноти публікуються поезії різних авторів, а також діє окремий чат для критики текстів, де учасники обмінюються думками та порадами.
Онлайн-спільноти стають новими літературними осередками, які не мають фізичної адреси, але дають поезії шанс бути почутою. Для багатьох молодих авторів це можливість заявити про себе, отримати зворотний зв’язок і знайти свою аудиторію без залучення видавництв чи літературних журналів.
Від рядків до ритмів
У 2023 році на платформі TikTok також почало формуватись літературне ком’юніті. Чимало підлітків уперше почули імена Сергія Жадана чи Юрія Іздрика — не з книжок, а з коротких відео. Під рядки "Любов варта всього" монтували едіти, а фрагменти з читань Жадана супроводжували музикою й ефектами.
У TikTok з’явилися тренди, де користувачі знімали ліпсинги під вірші молодих українських авторів, роблячи їх вірусними. Класики української літератури — Симоненко, Костенко, Стус — знову опинилися у центрі молодіжної культури. Тепер їхні слова стали саундтреками до коротких відео.
Того ж року завірусився новий формат — декламація віршів під музику. Це явище поєднало літературу й саунд у новій формі — так званій spoken word або "поезії під музику". Однією з представниць цього жанру стала Маруся Чуприненко, чиї відео набирали сотні тисяч лайків. У текстах артистки лунали слова про родину, дитинство, окупацію, життя на Херсонщині до війни.
Вірші також дедалі частіше переходять у музичний простір. Українські виконавці використовують твори класиків, поєднуючи їх із сучасним звучанням. Приміром, ROXOLANA поклала на музику вірш Ліни Костенко "Очима ти сказав мені люблю", Kalush feat. Skofka — рядки Василя Стуса у композиції "Батьківщина" а Надя Дорофєєва та Артем Пивоваров створили пісню "Думи" за мотивами Шевченка.
Поезія у добу екранів
Сьогодні поезія живе одночасно у двох світах: темних залах літературних вечорів і яскравих стрічках соцмереж. У відео, де слова лягають на музику; у телеграм-каналах, де замість сцен — повідомлення; у книжках, які все ще пахнуть друкарською фарбою.
Попри зростання цифрових форматів, поезія не втратила позицій і в традиційному видавничому просторі. Як приклад, у 2024 році "Видавництво Старого Лева" видало рекордну кількість поетичних збірок за всю історію видавництва.
“Колись поезія буде квітнути всюди — і на сцені, і у книжках, і в соцмережах, і в піснях, і в театрах. Вона нікуди не подінеться, бо без неї неможливо. Просто зараз — не найсприятливіші часи”, — Паша Броський.
Цифрова епоха не знищила поезію — вона зробила її ближчою. Молоді автори публікують свої вірші для людей, які живуть поруч у тих самих реаліях: у тривогах, під гул сирен, у нескінченних потоках новин.
