Кіношні римейки: які фільми та серіали стали новим життям для старих хітів
- DeTalks
- 13 лист.
- Читати 4 хв
Авторка: Дарʼя Кравченко
Римейки як нові версії історій минулого.
Кінематограф дає можливість повернути старі фільми та серіали у новому стилі: з іншими акторами, сценами та технологіями, але тією ж яскравою ідеєю. Римейки зберігають знайомі сюжети, але подають їх у контексті сучасних реалій з новими режисерськими підходами.
Інтерес до таких проєктів не зменшується, а навіть навпаки. Так, наприклад, у березні 2027 року глядачі побачать “Аферу Томаса Крауна” — сучасний римейк класичного трилера 1968 року. Тож, які римейки уже вийшли у світ і чим вони відрізняються від оригіналів — читайте у матеріалі DeTalks.
"Маленькі жінки": класика у новому світлі
Роман американської письменниці Луїзи Мей Елкотт — це розповідь про чотирьох сестер Марч: Мег, Джо, Бет та Емі. Родина стикається з фінансовими труднощами через відсутність батька, який служить на війні. Кожна з героїнь при цьому має свої мрії, а через складні ситуації дівчата вчаться відповідальності, самостійності та розумінню цінності сімейних стосунків.
У версії 1994 року режисерка Джилліан Армстронг зосередилася на демонстрації теплоти домашнього простору, родинних цінностей і жіночої підтримки.
Наприклад, Вайнона Райдер у ролі Джо Марч виглядала мрійливою та незалежною, але водночас ніжною. Дівчина писала власні розповіді та мріяла стати письменницею, проте вагалася між бажанням незалежності й потребою любові. Емі ж, на противагу, була показана як найбільш легковажна сестра. Кірстен Данст передавала дитячу безпосередність, бажання бути поміченою і коханою.
Натомість оновлена екранізація Ґрети Ґервіґ 2019 року говорить мовою сучасної жінки, яка знає собі ціну. Так, Сірша Ронан у ролі Джо стала більш рішучою і навіть бунтарською. Героїня символізує незалежність, прагнення до самореалізації та боротьбу за власні мрії. Її персонаж розкривається через взаємодію з іншими сестрами, конфлікти з батьком і прагнення знайти власне місце у світі.
Водночас Емі, яку у новій картині зіграла Флоренс П’ю, тепер поєднала прагнення до самовираження та емоційну відкритість. Дівчина відрізняється від попередньої версії героїні більшою амбіційністю й інтересом до мистецтва. Актриса показує особистість, здатну на глибокі емоції та щирі почуття.
"Венздей": нове життя родини Адамсів
У класичній “Сімейці Адамсів” 1991-го Венздей зображувалася як похмура дитина з дивакуватими інтересами, а події фільму концентрувалися на взаємодії всередині родини та комічних ситуаціях навколо її членів.
За сюжетом, все змінилося, коли до Адамсів прийшов шахрай Фестер (дядько Гомеса), який хотів заволодіти родинним статком. Він видавав себе за загубленого родича. І хоча поступово члени сім’ї почали підозрювати щось недобре, саме Венздей і Пагслі використали свою винахідливість і темне почуття гумору, щоб викрити непрошеного гостя.
Головна героїня “Сімейки Адамсів” отримала власний серіал у 2022 році, де роль підліткової Венздей виконала Дженна Ортега.
Події нової екранізації відбуваються в академії “Невермор”, де героїня розвиває свої детективні здібності, стикається з підлітковими проблемами та взаємодіє з однолітками. Проєкт Тіма Бертона поєднує готичну атмосферу, детективні сюжетні лінії та чорний гумор. Водночас у серіал додали елементи підліткової драми та соціальної взаємодії.
У сучасному серіалі основна увага зосереджена на самостійності дівчини, її навчанні в академії та розкритті детективних справ. Тут з’являються і нові конфлікти: глядач бачить любовні лінії однокласників, питання самовираження та пошуку власної ідентичності.
Дженна Ортега передає характер героїні підліткового віку, а інші актори серіалу додають глибини родинним і шкільним стосункам. Венздей набуває характерних рис, постаючи все ще дивною дівчинкою, але вже із гострим розумом, який допомагає їй розвʼязувати загадки.
"Одинадцять друзів Оушена": повернення команди
“Одинадцять друзів Оушена” — це серія фільмів про віртуозні пограбування, де сюжет поєднує кримінальний трилер із комедійними елементами. І хоча деякі глядачі можуть знати франшизу саме за римейком режисера Стівена Содерберга, який представив сучаснішу версію історії, перший класичний фільм з’явився ще у 1960 році з Френком Сінатрою, Діном Мартіном та іншими членами групи “Rat Pack”.
Головним героєм історії є Денні Оушен, професійний шахрай та лідер команди, що планує масштабні пограбування. Його група складається з одинадцяти спеціалістів, кожен із яких має унікальні навички: від майстрів замків і техніків до експертів з планування і відволікання уваги.
У римейку 2001 року головні ролі виконали Джордж Клуні (Денні Оушен), Бред Пітт (Расті Раян) та Метт Деймон (Лінус Колдуелл). Фільм же зосередився на підготовці та виконанні пограбування казино у Лас-Вегасі, демонструючи складну координацію дій. Відмінністю від класичного фільму є сучасний стиль, швидкий монтаж і гумор, властивий XXI століттю.
Загалом, усі фільми про Оушена поєднують кримінальні мотиви з комедійними діалогами, створюючи легку атмосферу навіть під час серйозних моментів. У центрі історії – дружба та взаємодія членів команди, де кожен учасник виконує свою роль бездоганно, а успіх операції залежить від злагодженої роботи всіх одинадцяти друзів.
Пізніше серія отримала продовження: “Дванадцять друзів Оушена” 2004 року та “Тринадцять друзів Оушена“ 2007-го. Також світ побачив жіночу версію “8 подруг Оушена” 2018-го, у якій йдеться про Деббі Оушен, яка збирає жіночу команду для пограбування дорогоцінностей на балу Met Gala в Нью-Йорку.
Кожен фільм розширює всесвіт “Оушена”, демонструючи нові прийоми, складніші операції і глибшу взаємодію персонажів. Хоча фільми не сильно відрізняються один від одного за концептом, серія “Одинадцять друзів Оушена” стала класикою жанру “heist movie”, де головну роль відіграє сюжет пограбування, динаміка команди, її взаємодія та особисті стосунки учасників.
"Воно": страхи минулого і сучасності
“Воно” – один з найвідоміших романів Стівена Кінга, що неодноразово адаптувався для телебачення та кіно. Історія розгортається в маленькому містечку Деррі та розповідає про Пеннівайза – зловісного клоуна, який живиться страхами дітей. Сюжет охоплює дві часові лінії: дитинство героїв і їхнє доросле життя, коли вони повертаються, щоб протистояти злу.
Перша телевізійна версія вийшла у 1990 році у форматі мінісеріалу з двох частин. Тоді Пеннівайза зіграв Тим Каррі, і саме його виконання стало першим образом жахливого клоуна для телеглядачів. Ця версія робила акцент на психологічному напруженні та взаємодії дітей із містичним злом.
Сучасні кіноадаптації режисера Андреса Мускетті – “Воно” (2017) та “Воно: Частина друга” (2019) – розширили історію, поділивши її на два повнометражні фільми. Молодого Пеннівайза у них зіграв Білл Скарсґард, а увага у цих стрічках акцентується на горрор-ефектах, детальних страхітливих сценах та розвитку персонажів.
Центральна сюжетна лінія обертається навколо “Клубу нещасних” – групи дітей із Деррі, які протистоять Пеннівайзу. Кожен герой має власні страхи, які клоун використовує проти них. “Доросла” ж лінія у другій стрічці показує, як колишні друзі повертаються, щоб зупинити зло, яке ніколи не зникає повністю.
Обидві екранізації “Воно” унікальні по-своєму. Так, мінісеріал 1990 року ніби намагався навчити покоління боятися клоунів, а сучасні фільми націлені популяризувати роман серед нових глядачів.
Римейки створюються, щоб оригінальні сюжети залишалися актуальними для нового покоління. Вони дають змогу показати тих самих героїв, але вже під іншим кутом. Події і конфлікти у таких стрічках виглядають по-новому, а глядачі знайомляться із старим концептом у новому світлі.
