Як народжуються імена книжкових героїв: методи письменників
- DeTalks
- 1 день тому
- Читати 4 хв
Оновлено: 19 годин тому
Авторка: Ярослава Беспалова
Від міфології до телефонної книжки — підходи до вибору імен персонажів у художніх текстах.
Кожне ім’я головного героя має своє значення. Воно формує враження ще до того, як персонаж почне діяти. Які способи застосовують автори, щоб підібрати "правильне" ім’я для своїх персонажів, та які поради можуть допомогти у цьому письменникам-початківцям — дізнавалась редакція DeTalks.
Чому ім’я героя має значення
Ім’я персонажа має ідентифікаційну роль і задає напрям сприйняття героя у тексті. У теорії літературознавства власні імена в художньому творі можуть виконувати функцію "ключових антропонімів" — відображати характер персонажа, його соціальний статус, роль у сюжеті, наближати до читача.
Автори, які уважно ставляться до мови та її впливу, намагаються уникати випадкових імен і натомість обирають ті, що справляють доречне враження.
Міфологія та історія — коли імена героїв несуть символіку
Частина авторів звертається до міфів, легенд або історичних постатей, щоб надати персонажеві додатковий смисловий вимір. Це дозволяє закодувати в імені характеристику героя та створити певний культурний контекст.
Наприклад, у циклі про Гаррі Поттера Джоан Роулінг низка імен побудована на символічних значеннях латини чи античної міфології. Так, Albus у перекладі означає "білий" — характеристика, яка підкреслює асоціації зі світлом і мудрістю в образі Альбуса Дамблдора. Ім’я Sirius же апелює до назви найяскравішої зорі, що перегукується з трансформаційними здібностями однойменного персонажа та мотивам "провідної зірки".
У фентезі-літературі цей прийом зустрічається регулярно. Приміром, Гарт Нікс, автор серії "Старше царство", називає героїню Сабріель ім’ям, яке поєднує мотиви біблійних та окультних традицій. Така номінація допомагає читачеві інтуїтивно відчути зв’язок із дочкою останнього мага, яка супроводжує людей між світами мертвих і живих.
Імʼя почуте випадково: як реальні зустрічі формують персонажів
Іноді письменники обирають ім’я для героя після контакту з реальною людиною. Це може бути коротка розмова на конференції, випадкове знайомство або спостереження за кимось у публічному просторі. Така практика дає автору відчути живу особу, її характер чи манери, що стануть точкою опори для вигаданого персонажа.
Австралійський письменник Тоні Берч скористався саме таким методом, коли працював над романом "Біла дівчина". Під час однієї з письменницьких подій Тоні помітив жінку, яка привернула його увагу зовнішністю та манерою поведінки. Письменник зауважив її стиль, поставу та виразний стиль спілкування, а після короткої розмови сказав співрозмовниці, що її ім’я, Одетт, буде використано для головної героїні роману.
Такий метод підбору спирається на інтуїтивне сприйняття. Ім’я не підбирається за логікою, а з’являється через враження від конкретної людини. Для письменника це спосіб надати герою відчутної опори та зробити персонажа більш переконливим у межах художнього світу.
Надання імен на честь живих або померлих людей
Окремі автори використовують імена реальних людей, аби зберегти пам’ять про тих, хто мав для них велике значення. Таке рішення перетворює персонажа на носія особистої історії, навіть якщо сам герой повністю вигаданий.
У тому ж романі Тоні Берча присутні персонажі з іменами активісток, родичів та знайомих, яких автор поважає або шанує. Берч зазначає, що такий вибір для нього — спосіб закріпити у творі присутність конкретних людей, і віддати належне їхній ролі у його житті та суспільному контексті.
Табіта Берд у своєму романі "Крамниця уяви" дала одній із героїнь ім’я Енн на честь своєї бабусі, яка померла під час роботи Табіти над книжкою. Ім’я стало формою продовження родинної пам’яті й інтеграцією досвіду авторки у твір.
Телефонні довідники та бази даних
Письменники також шукають вихідні варіанти імен у цілком буденних списках — телефонних довідниках чи старих документах. Поєднання початків імен або різних суфіксів дозволяє працювати зі структурами реальних імен, але водночас уникати прямого копіювання.
Австралійський письменник фентезі Гарт Нікс використовує телефонні довідники як вихідний матеріал для створення імен своїх персонажів. Так, автор бере знайоме йому ім’я, а потім модифікує його. Може змінити орфографію, додати суфікси чи префікси, комбінувати частини різних слів або варіантів написання. У результаті ім’я зберігає знайомий сенс, але набуває інтонації іншого світу.
Деякі ж автори намагаються працювати з власними відчуттями. Ім’я для них може з’явитися раптово — як звук, або розуміння, що саме це підходить.
Приміром, письменник Ронні Скот зазначає, що часом ім’я виникає з відчуття. Воно не є результатом цілеспрямованої комбінації або аналізу, Ронні лиш "чує", як ім’я повинно звучати, і це звучання збігається з характером персонажа. Табіта Берд також розповідає, що ім’я для одного з головних героїв "прийшло готовим", ніби з’явилося само собою, без додаткових пошуків.
Інтуїтивний добір спирається на атмосферу твору та внутрішній образ персонажа. Автор відчуває звучання слова, тому імена не здаються штучними чи надмірно сконструйованими, не привертають зайвої уваги.
Чому "неправильне" ім’я — ризик
Якому б підходу не слідував автор, імена, які "не звучать" або не відповідають заданому історичному чи культурному контексту, можуть зруйнувати розуміння читачів, щодо логіки книги.
Письменники, опитані в дослідженні Андреаса Стокке, зазначають, що імена мають бути доступними для читача, легкими для запам’ятовування, особливо якщо йдеться про серію з багатьма героями.
Слід також уникати надто схожих імен героїв, оскільки подібне звучання може заплутати. Водночас у творах-фентезі важливо, щоб ім’я було внутрішньо гармонійним із культурою світу. Якщо в одній "місцевості" характерні певні звуки чи приставки у вимові — всі імена мають це відображати.
