"Beatles" в Україні: як "бітломанія" існувала попри цензуру та продовжує досі
- Артем Гецко
- 19 черв.
- Читати 6 хв
Втілення феномену "Beatles" в українському суспільстві.
Колектив британського гурту "Beatles" з Ліверпулю проіснував з 1960 до 1970 року, а загальна кількість проданих альбомів перевищила 600 млн примірників. У листопаді 2023 року вийшов останній сингл "Beatles" під назвою "Now and Then", частково допрацьований штучним інтелектом. Так, гурт побив свій же рекорд — очолив британський топчарт у 18-й раз.
У 70-ті роки минулого століття "Beatles" настільки сильно впливали на музичну культуру Британії та світу, що у жовтні 1963 року газета "The Daily Mirror" ввела термін "Бітломанія" ("Beatlemania"). Слово означало надмірне захоплення гуртом чотирьох хлопців із Ліверпулю. Феномен не оминув й країни, що тоді були у складі Радянського союзу — зокрема й Україну.
Про те, якою була українська "Бітломанія" та до чого вони призвела — читайте в матеріалі DeTalks.
Від "срібних жуків" до Ісуса
"Бітли" сформувались із Джона Леннона (вокал, гітара) та Пола Маккартні (вокал, бас), до яких згодом доєдналися Джордж Гаррісон (гітара) та Рінго Старр (ударні). Перші двоє спочатку виступали під назвою "The Quarrymen" на честь своєї школи. Згодом змінили її на "The Silver Beatles" ("Срібні Жуки") та, нарешті, — на "The Beatles".
Згідно з теоріями, назва походить від поєднання англійських "beetles" (жуки) і "beat" (ритм), а ідея з "жуками" прийшла від відомого тоді гурту "The Crickets" (цвіркуни) на чолі із Бадді Холлі, який загинув у авіакатастрофі за рік до об'єднання "бітлів".
Перший виступ під новою назвою відбувся 9 лютого 1961 року у клубі "Cavern" у британському Ліверпулі. Там за два роки гурт зіграв 292 рази. Рівно за рік після дебютного виступу колектив зустрів свого майбутнього продюсера Джорджа Мартіна — неофіційно "п'ятого з «Бітлз»". Вже за три роки після першого виступу гурт дав концерт наживо у програмі "Шоу Еда Саллівана", глядачами якого стали 73 мільйони людей. Після цього на колектив очікував двотижневий тур Штатами, з чого й почалася тотальна "бітломанія" в Америці.
"Ця «манія» позначала дівчат, що кричать від фанатизму будь-де, де "Бітлз" грали чи просто з’являлися. Жінки дуже чутливо реагували на стиль рок-н-ролу "Merseybeat" і знаходили м’який шарм учасників гурту таким, якому неможливо опиратись. Їх приваблювали зачіски стилю "Моп топ" та великі важкі кубинські чоботи, що їх носили хлопці", — йдеться у статті "Музею молодіжної культури".
Автор "The Guardians" Доріан Линські порівнює фанатську "манію" навколо "The Beatles" із захопленням Франком Сінатрою, Кліфом Річардом та Елвісом Преслі.
Масштаб популярності гурту журналіст пояснює збільшенням народжуваності після закінчення Другої світової війни.
"«Бейбі-бум» означав, що тепер ми маємо більше тінейджерів. У їхніх кишенях більше грошей, а також вони мають стійке відчуття, що суспільство змінюється. Любити «Бітлз» у 1960-х означало підтримувати модерність", — зазначає Лінскі.
"Християнство піде. Воно зникне і стане мілким. У мене немає сумнівів, я переконаний. Зараз ми («Бітлз») популярніші за Ісуса. І я навіть не знаю хто піде першим — християнство чи рок-н-рол", — сказав Джон Леннон в інтерв’ю для "London Evening Standard", коли "Бітломанія" набула небачених масштабів.
Якою "Бітломанія" дійшла до України
У Радянському союзі ніхто не переймався фактом неповаги до релігії, проте проблема полягала в іншому. Рок-музика була прикладом "ворожої буржуазної західної" культури. Така "невимірна свобода" становила ідеологічну загрозу для тоталітарного режиму.
"Для радянських вчених мужів гурт «Бітлз» (The Beatles) був не менш руйнівним, ніж мініспідниця, чи Набоков", — іронізує Сергій Жук, професор історії в унiверситетi Болла (штат Індіана, США).
Єдиним способом "пробитися крізь залізну завісу" й послухати тогочасний рок було використання іноземних радіостанцій чи аудіоносіїв, що нелегально привозили з-за кордону.
У фізичному варіанті, на платівках чи касетах, альбоми гурту можливо було дістати лише контрабандою, яку реалізовували спортсмени та матроси — майже єдині, хто перетинав кордон. У коментарі одному з видань львівський "Бітломан" Володимир Савелійович також зазначає, що вільний доступ до західної музики мали хіба "мажори" — діти КДБістів та партійної верхівки.
Монополію на випуск грамплатівок тоді мала фірма "Мелодія", що вперше випустила "бітлівську" пісню "Girl" у музичному збірнику 1967 року. Цілі ж офіційні альбоми випускалися лише через 20 років після отримання ліцензії у 1986. Досі на інтернет-майданчиках та так званих "барахолках" можна побачити платівку з обличчями ліверпульців та написом: "Вечер трудного дня" (буквальний переклад альбому "A Hard Days Night").
"Бітли" формували й об’єднували молодь, яка жадала саме тієї свободи самовираження, якої так боялася радянська влада. "«Бітлз» були нашим тихим шляхом відкидання «системи», — пише Сергій Жук.
"1970-ті вже були часом «гіппі», але й тоді музика ліверпульської четвірки не втрачала популярності в колах андеграундної молоді. Ми носили квітчасті сорочки і східнонімецькі або індійські джинси, трохи відпускали волосся, що, очевидно, вже було викликом. Якось нас посеред вулиці схопили так звані дружинники: відвели в опорний пункт міліції, де навмисно незграбно обстригли кілька пасм. Тоді дали по 6 копійок (стільки коштувала стрижка «під нуль») і відправили до перукарні", — згадує Володимир Савелійович.
Письмових доказів наявності творчості "Beatles" в головах у радянської молоді немає. Та й не могло би бути через цензуру преси. Єдиним свідченням про захоплення українцями рок-н-ролом та "Бітлами" 40-50 років тому є коментарі та спогади тих, чия молодість припала на ті часи.
"О, рок-музика, велика музика «Бітлз» й «Роллінґ Стоунз» (The Rolling Stones) була повсюдно, у кожній кімнаті, де студенти проводили вечірки. Не можна було уявити собі танці, побачення, заняття коханням без музики «Бітлз» у нашому студентському житті пізніх 60-х", — розповідає Сергію Жуку професор історії Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара Віталій Підгаєвський.
Як пише автор, захоплення гуртом виникало й в українських політиків. Наприклад, Юлія Тимошенко у своєму есеї в середній школі писала про вподобання рок та попмузики, зокрема гуртів "The Beatles", "Manfred Mann" й "Led Zeppelin", а політик та підприємець Сергій Тігіпко казав про це так:
"Коли я приїхав до Дніпропетровська (зараз м. Дніпро) після шкільних років у Кишиневі, я знайшов таку ж популярну музику там. Більшість молоді проводило більше часу, слухаючи «Діп Перпл» (Deep Purple) та «Пінк Флойд» (Pink Floyd), ніж читаючи книги".
Сергій Жук стверджує, що у травні 1964 року першу інформацію про "Бітлів" опублікувала "Головна українська комсомольська газета «Молодь України»".
"У короткому уривку під нечітким знімком гурту було лише три речення. Київський журналіст написав, що «Бітлз» – це «англійський вокальний квартет, відомий завдяки своїм дурним зачіскам та крикові, що заміняв собою нормальний спів»", — вказує професор.
З появою музичних салонів, де за досить високу ціну можна було записати аудіо на "вініл", молодь отримала більше можливості надихатись раніше недоступним, а влада — менше можливості щось заборонити. "Коли молодь запитувала записи «біт-музики» замість пісень Висоцького, музичні магазини повинні були включати пісні «Бітлз» у список наявного" — описує це Сергій Жук у своїй книзі "Rock and Roll in the Rocket City".
Зокрема, "And I Love Her" та "Can’t Buy Me Love" були найбільш охочими до запису.
Пол Маккартні в Україні — в усіх сенсах
14 червня 2008 року один з "Бітлів" Сер Пол Маккартні дав безплатий концерт на майдані Незалежності в рамках акції "Independence Concert". Концерт наживо відвідало близько 350 тис. людей, а трансляцію на "Новому каналі" побачило понад 13,5 млн. За два дні виконавець зустрівся із тодішнім президентом Віктором Ющенком, який подарував артисту вишиванку.
Торік композиції "Back in the USSR" Пола Маккартні, що писалася як пародія на пісню Чака Беррі "Back in USA", виповнилося 40 років. У ній лунають наступні слова.
"Українські дівчата справді збивають мене з ніг, вони лишають Захід позаду (The Ukraine girls really knock me out, They leave the West behind)".
У березні 2022 року, після початку Повномасштабного вторгнення, Пол Маккартні написав у соціальних мережах повідомлення, додавши хештеґ #StandwithUkraine.
"Згадую, як грав для наших друзів в Україні на майдані Незалежності у 2008 році, та думаю про них у ці важкі часи. Ми шлемо свою любов і підтримку".
"Дякуємо вам, сер Пол Маккартні, від серця кожного українця, багато з яких є вашими шанувальниками. Ми горда нація, яка ніколи не буде «Back in the USSR»", — відповіло у відповідь посольство України у Великобританії, обігруючи назву вищезгаданої пісні.
Раніше, у 2017 році, у Львівській філармонії відбувся благодійний концерт Kids Sing Beatles (Діти співають "Бітлз"), спільний проєкт мистецького центру "Фора" та Львівської філармонії, спрямований на підтримку дітей, хворих на лейкемію. Після пів року підготовки діти виконали пісні гурту у супроводі симфонічного оркестру.
