Від фабрики до роману: якою була робота письменників до літературної кар’єри
- Ярослава Беспалова
- 6 днів тому
- Читати 3 хв
Що автори робили "до" письма і як цей досвід увійшов у тексти.
Професійний досвід багатьох відомих письменників формувався поза літературою — на фабриках, у страховій системі, наукових лабораторіях і сфері обслуговування. Така попередня зайнятість авторів відобразилася і в сюжетах й структурі їхніх текстів.
Про професії письменників до літератури — в матеріалі DeTalks.
Стівен Кінг — вчитель, швейцар і різноробочий пральні
Перед тим, як здобути світову славу "короля жахів", Стівен Кінг пройшов шлях, який мало хто очікує від майбутнього автора бестселерів. Восени 1971 року Кінг розпочав свою кар’єру як учитель англійської мови в школі Хемпдена у штаті Мен. Для Стівена викладання мови та літератури не було простим, оскільки вимагало багато енергії та уваги, але водночас давало перший стабільний дохід.
Також Кінг працював в індустріальній пральні, де виконував фізичну роботу, пов’язану з обслуговуванням обладнання та сортуванням білизни. Крім того, у період до викладання письменник підробляв прибиральником та швейцаром у школі.
Аґата Крісті — медсестра та фармацевтка
Під час Першої світової війни Аґата працювала медсестрою-доброволицею у військовому госпіталі, де оглядала поранених солдатів. Робота в лікарні вимагала витримки та постійного контакту зі смертю, що згодом позначилось на тематиці творів авторки.
Згодом Крісті почала працювати в аптечному відділені госпіталю. Майбутня письменниця опанувала основи фармакології та детально вивчила властивості різних хімічних речовин і отрут. Отримані знання Крісті використала у романі "Таємнича пригода в Стайлзі", де отруєння стає ключовим сюжетним механізмом.
Франц Кафка — страховий службовець, чиновник
Перш ніж увійти в історію літератури як один із ключових авторів модернізму, Франц Кафка мав стабільну, але виснажливу роботу в державній установі. З 1908 року Кафка працював у Робітничому страховому інституті Королівства Богемії, займаючись адміністративною та аналітичною діяльністю. Попри літературні спроби, служба в інституті залишалась основним джерелом доходу.
Франц оформлював звіти про виробничі травми, перевіряв дотримання правил безпеки на підприємствах та складав офіційні висновки. Робочий день часто затягувався до пізнього вечора, тому писати автор міг лише вночі. Щоденний досвід формалізованих процедур відобразився в романах "Процес" і "Замок".
Джек Лондон — фабричний працівник та матрос
Ще в підлітковому віці Джек Лондон зіткнувся з важкою фізичною працею — у 14 років працював на консервній фабриці "Hickmott’s Cannery", зі змінами до вісімнадцяти годин на добу.
Згодом Лондон служив матросом на промислових суднах, а також працював сезонним робітником. Постійна фізична напруга і жорстокі умови стали частиною його щоденної реальності. Джек виклав попередній досвід у творах "Поклик пращурів" та "Морський вовк", у яких головні герої діють в умовах постійної боротьби за виживання.
Харукі Муракамі — власник джазового бару
До початку літературної кар’єри Муракамі разом із дружиною у 1974 році відкрив джазовий бар "Peter Cat" у Токіо. Пара взяла на себе щоденну роботу з управління закладом й часто залишались на роботі до пізньої ночі. Харукі працював барменом і адміністратором, відповідав за музику, гостей і фінансові справи.
Максим Кідрук — інжер-математик, програміст.
Максим Кідрук здобув інженерно-математичну освіту (спеціальність "Теплоенергетика") в Рівненському університеті водного господарства. Після університету Максим працював програмістом і долучався до наукових проєктів у сфері прикладної математики.
У професійній діяльності Кідрук займався математичним моделюванням і аналізом даних. Так, для його творів "Бот", "Не озирайся і мовчи" та "Де немає Бога" характерний причинно-наслідковий сюжет та наукові деталі.
Еріх Марія Ремарк — вчитель, репортер
Інтерес Еріха Марії Ремарка до літератури сформувався ще в дитинстві в родині, де багато читали. Паралельно майбутній письменник займався музикою та малюванням і розглядав мистецтво як можливу професію. Однак його батько наполіг на практичнішому виборі — Ремарк здобув педагогічну освіту, проте працювати вчителем довго не став і змінював місця роботи через економічну нестабільність повоєнної Німеччини.
Після участі в Першій світовій війні та тривалого лікування Ремарк писав рекламні тексти й співпрацював із газетами як спортивний репортер. Водночас з’явились перші літературні спроби, які тривалий час успіху не мали. Ситуація змінилась після публікації роману "На західному фронті без змін", що приніс письменникові міжнародне визнання і фінансову незалежність.
