top of page

Кінокритики проти глядачів: чому їхні оцінки не збігаються

Кінокритики
Фото: detector.media

Битва поглядів: чому критики й глядачі бачать фільми по-різному.


Кінокритика — це не просто суб’єктивне враження від фільму. Це професійна діяльність, що базується на глибокому знанні кіномови, жанрових канонів та теоретичних підходів до аналізу візуального мистецтва.


Та чому результати праці кінокритиків нерідко вступають у конфлікт із масовими смаками — дізнавалась редакція DeTalks.


Як працюють кінокритики


Кінокритики аналізують фільм не лише як розвагу, а і як мистецький твір. Оцінці піддається драматургія, монтаж, звук, режисерські рішення, акторська гра, операторська робота — все те, що утворює кіномову. Цей аналітичний підхід часто вимагає фахової освіти або тривалого занурення в контекст кінематографа. 


Наприклад, щоб вступити на програму "кінознавство" у Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, абітурієнти мають пройти співбесіду для виявлення знань про основні тенденції в сучасному кінопроцесі, жанрово-стильові особливості, історичні етапи розвитку кіномистецтва та важливі творчі постаті у світовому та вітчизняному кінематографі. Також на вступників очікує тест у формі розширеної анотації на короткометражний ігровий фільм.


Такий відбір свідчить про необхідність глибокого розуміння різних аспектів кіно для професійної оцінки фільмів. ​

“Фільм для критика — це передусім текст, який підлягає деконструкції, інтерпретації та вписанню в ширший культурний дискурс”, — зазначає дослідниця Марія Сидоренко.
Кінокритика: на чому побудована
Фото: ukr.radio

Глядач шукає емоції, критик — форму і зміст


​Критики використовують спеціальні інструменти аналізу. Наприклад, семіотичний аналіз досліджує знаки й символи у фільмі, їхні значення та те, як вони впливають на сприйняття глядача. Синтагматичний аналіз фокусується на послідовності подій у фільмі, парадигматичний вивчає приховані протилежності.


Існує ще й риторичний аналіз, що оцінює способи, якими фільм переконує або впливає на глядача. Технічний аналіз оцінює технічні аспекти фільму, включно з режисурою, операторською роботою, монтажем, звуком та візуальними ефектами. Насамкінець драматургічний аналіз досліджує структуру сюжету, розвиток персонажів та їхніх діалогів.


Такі інструменти дозволяють розкласти фільм на складники та оцінити кожен елемент окремо.


Натомість глядачі керуються емоціями та особистими вподобаннями, сприймаючи фільм цілісно, без детального аналізу його частин. Така принципова різниця між критиками та глядачами не є негативною, а лише відображає різні підходи до оцінки кіномистецтва.


Наприклад, дослідження з журналу Journal of Quantitative Methods and Technologies доводить, що високі касові збори й активний маркетинг сприяють популярності серед глядачів, але не обов’язково підвищують якість фільму за критичними стандартами.


Критики — не судді, а куратори культури


У сучасному кінематографічному просторі роль кінокритиків трансформується від традиційного суддівства до кураторства культури. Вони не лише оцінюють нові стрічки, але й формують контекст для їхнього сприйняття, сприяючи глибшому розумінню кіномистецтва.​


Так, Клаус Едер, генеральний секретар Міжнародної федерації кінокритиків (FIPRESCI), підкреслює важливість підтримки історії кіно. Чоловік зазначає, що кінокритики повинні не лише писати рецензії на нові фільми, але й звертати увагу на кінематографічну спадщину, зберігаючи її актуальність для сучасної аудиторії.


Водночас Сергій Бондаренко, український кінокритик, вважає, що кураторство є наступним етапом еволюції критика. Сергій стверджує, що через кураторську діяльність критики створюють контекст для перегляду фільмів, організовуючи покази та обговорення. Це виходить за межі традиційної рецензії та сприяє глибшому сприйняттю кіно.


Дар’я Бадьор, українська кінокритикиня, також підкреслює важливість кінокритики як компоненту інтелектуального життя країни. Дарʼя наголошує на необхідності захисту професії критика та встановлення чітких меж між критикою та піаром, щоб забезпечити об'єктивність та незалежність оцінок.


Хто має “правильну” думку — глядач чи критик


Критики й глядачі мають право на власне бачення. Важливо розуміти, що критика не скасовує емоційного сприйняття, а лише доповнює його фаховим аналізом. Навпаки, конструктивний діалог між критичним мисленням і особистим досвідом глядача збагачує кінопроцес і розширює горизонти розуміння.

bottom of page