Історії, які не закінчуються на останній сторінці: що таке фанфіки
- Софія Криницька
- 22 лют. 2025 р.
- Читати 4 хв
Фанфіки як частина літератури та фанатської культури.
Часом читаєш книгу або дивишся фільм — і в голові з’являється купа запитань. "А що, якби ці персонажі зробили інший вибір?" "А що, якби сюжет мав більше сюжетних несподіванок?"
Саме на ці запитання відповідають фанфіки — історії, які пишуть фанати на основі вигаданих всесвітів. Редакція DeTalks розповідає, що ж таке фанфіки та чи можна вважати їх літературою.
Що таке фанфіки
Фанфіки — це твори, написані за мотивами популярних книг, кіно, серіалів, коміксів, відеоігор тощо. Їх пишуть фанати на основі всесвітів та персонажів, які вже існують, щоб переосмислити або розширити улюблений сюжет та уявити інші варіанти розвитку стосунків між героями. Сам термін з’явився у 1939 році на позначення аматорської науково-фантастичної літератури та остаточно змінив своє значення кілька десятиліть потому.
Створення фанфікшену — це спосіб виразити захоплення творами, а також розвинути ідеї та можливі сюжетні повороти, що не були розкриті автором оригіналу. Фанфіки бувають різними за жанрами, стилями та обсягом — це може бути романтика, драма, фантастика чи комедія; коротке оповідання або багатотомний роман. Їх можна знайти на спеціальних платформах, як-от Wattpad, Archive of Our Own (AO3) чи Fanfiction.net.
Історія фанатських творів
Дослідники по-різному визначають, коли саме почалася епоха фанфікшену. Використовувати знайомих читачам персонажів письменники почали ще у 16-му столітті. Тоді для молодих авторів це був не прояв фанатизму, а спосіб привернути увагу до своєї творчості та здобути популярність.
Одним із прикладів “ранніх” фанфіків став неофіційний сиквел роману “Дон Кіхот”, написаний невідомим з псевдонімом Алонсо Фернандес де Авелланеда, поки Мігель де Сервантес працював над другою частиною твору. Подібна ситуація трапилася і з “Пригодами Шерлока Голмса” Артура Конан Дойла — коли автор на певний час відмовився писати нові історії, читачі почали самостійно вигадувати продовження.
Культура фанфіків у сучасному розумінні почала розвиватись у 1960-х роках після виходу серіалу “Зоряний шлях”. У 1967 році, по завершенню другого сезону серіалу, з’явилося аматорське видання — фанзін — під назвою “Споканалія”. У ньому прихильники серіалу ділилися своїми версіями подій серій та переписували їхній фінал. У сценаріях шанувальників кожна цивілізація кіновсесвіту мала власну культуру та історію, а всі герої мали винятковий характер та біографію.
По-справжньому масовим явищем фанатські твори стали наприкінці 1990-х років. Цьому сприяли розвиток інтернету та вихід серії книг про Гаррі Поттера, яка об’єднала мільйони читачів в окремі спільноти — фандоми. З’явилися численні сайти та форуми, де шанувальники ділилися історіями, інтерпретаціями та альтернативними фіналами улюблених творів.
Фанфіки та традиційна література: у чому ж різниця
Питання, чи можна вважати фанфіки ототожнювати з традиційною літературою, досі викликає суперечки, проте жанром масової літератури його визнають одностайно. Розгляньмо основні відмінності фанфікшену від літератури у класичному уявленні.
Фанфіки є незалежними творами: автори самостійно обирають платформу та публікують там фанфікшн без редакторських правок. Натомість твори традиційної літератури проходять складніший шлях від редагування до друкування видавництвом.
Питання авторських прав: на відміну від авторських книг, фанфіки використовують вже відомих персонажів, вигадані всесвіти, сюжетні елементи тощо, які охороняються правом інтелектуальної власності. Тож більшість фанатських творів є некомерційними й не приносять прибуток авторам.
Комунікація з читачами: автори фанфіків можуть швидко отримати фідбек та написати продовження на основі побажань читачів. Спілкування ж між авторами традиційної літератури та аудиторією зазвичай менш безпосереднє.
Необмеженість в експериментах: фанати можуть писати фанфіки будь-яких жанрів, поєднувати стилі та експериментувати з форматами. У традиційній літературі ж більше орієнтуються на ринковий попит та вимоги видавництв.
Підбірка фанфіків, що стали книгами
“Гіпотеза кохання” Алі Гейзелвуд
Головна героїня Олівія Сміт — біологиня, яка мріє про успішну кар’єру, а не кохання. Намагаючись переконати свою найкращу подругу в тому, що має стосунки, вона у паніці цілує першого чоловіка, що трапився їй на очі. Ним виявляється Адам Карлсен — молодий і симпатичний професор, а також відомий серцеїд. На превеликий подив дівчини, з якоїсь причини чоловік вирішує підіграти їй. Та чи зможуть вони підтримувати фейкові стосунки, коли у справу втручаються справжні почуття?
Фанфік під назвою “Head over Feet” був опублікований на платформі Archive of Our Own (AO3) у 2018 році. Літературному агенту авторки сподобалась історія, тож він запропонував Гейзелвуд перетворити аматорський твір у справжню книгу.
Зовнішній вигляд персонажів на обкладинці книги точно повторює образи Кайло Рена і Рей з “Зоряних війн”. Ім’я ж любовного інтересу головної героїні — Адам, збігається з іменем актора Адама Драйвера, який грає Кайло Рена в кіносазі. Ще один натяк на минуле історії можна знайти в анотації до книги: "Щоб переконати свою подругу, Олівії знадобилося щось значно більше, ніж хитрощі джедаїв".
“Вічно” Дж. М. Дархауер
Книга “Вічно” може видатися ще однією історією про мафію у дусі “Клану Сопрано” чи “Хрещеного батька”. І сюжет це підтверджує: 17-річна Хейвен Антонеллі намагається втекти з людського полону, який контролює мафія. Проте її ловлять і змушують жити в будинку чужої родини разом із сином викрадача — Карміном Де Марко. Попри різне походження, між ними поступово зароджується зв’язок, який переростає у кохання.
Спочатку історія з’явилася у 2009 році на Fanfiction.net під назвою “Проголошення емансипації” — оригінальна версія була фанфіком за мотивами книги “Сутінки”. Проте коли “Вічно” вийшла друком у 2012 році, книга вже була повноцінним романом, у якому заборонене кохання з “Сутінків” перенеслось у світ мафії та її жорстоких випробувань.
“Пойнт Плезант” Джен Вуд
Хлопець Бен Уайзхарт покидає своє рідне місто Пойнт Плезант після жахливої зустрічі з надприродним створінням у дитинстві. Однак через 13 років, коли з’являються свідчення про нові зустрічі з тією самою істотою, Бен вирішує знову ступити на знайомі вулиці. Там герой зустрічає друга дитинства Ніколаса, і разом вони намагаються розгадати таємницю загадкової істоти та відновити дружбу, втрачену за роки розлуки.
Оригінальна версія історії була опублікована на сайті Archive of Our Own (AO3) у 2012 році. Це був фанфік за мотивами серіалу “Надприродне”, де головними героями були Дін Вінчестер і ангел Кастіель. У друкованій версії, опублікованій наступного року, звичні образи трансформувалися в Бена та Ніколаса. Попри редагування, і фанфік, і роман, зберегли ключові елементи — містичний сюжет та дух історій про паранормальні явища.
Фанфіки — це більше, ніж просто творчість фанатів. Вони дають свободу фантазії, можливість експериментувати та ділитися баченням з однодумцями. Чи можна вважати їх повноцінною літературою? Це питання й досі лишається без відповіді. Проте фанфікшн дає змогу історіям жити навіть після авторської крапки.
