"Буремний перевал": шлях від роману Емілі Бронте до екранізації 2026 року
- DeTalks
- 30 хвилин тому
- Читати 3 хв
Авторка: Валерія Яновська
Як історія руйнівного кохання XIX століття вже понад 80 багато років знаходить голос у кіно.
Нова екранізація "Буремного перевалу" Емілі Бронте з’явиться на екранах кінотеатрів 12 лютого. Чергова кіноверсія обіцяє сучасніше висвітлення історії про руйнівне кохання, соціальні бар’єри та помсту, що передається поколіннями.
Більше про "Буремний перевал" і попередні екранізації роману — далі в матеріалі.
Про роман Емілі Бронте
"Буремний перевал" — єдиний роман англійської письменниці Емілі Бронте, вперше надрукований у 1847 році під псевдонімом Елліс Белл.
Книга спочатку викликала сильну критику та здивування через свої темні теми: руйнівну пристрасть, жорстокість, соціальні конфлікти та відсутність чіткої моральної повісті, що відрізняло твір від типових романтичних сюжетів вікторіанської доби.
Письменниці Шарлоті Бронте, сестрі Емілі, навіть потрібно було публічно перепросити за сестру в передмові до першого видання. Та, попри початкову критику, роман швидко здобув популярність завдяки своїй емоційності та став класикою англійської літератури.
Сюжет розгортається на холодних, диких болотистих просторах Йоркширу. Головний герой — сирота Гіткліф, якого пан Ерншоу приймає до своєї родини. Хлопець виростає разом із донькою господаря, Кетрін, і між ними виникає сильний, але трагічний зв’язок.
Коли Кетрін під тиском суспільних очікувань виходить заміж за багатшого Едгара Лінтона, Гіткліф відчуває біль та зраду, що пробуджує в ньому жорстоке бажання помсти. Збагатившись, герой повертається і мститься тим, хто завдав йому болю, руйнуючи життя родин Ерншо та Лінтонів, а його одержимість Кетрін продовжується навіть після смерті дівчини.
“Там так багато жорстокості. Гіткліф зазнає насильства з боку брата Кеті — Гіндлі. Згодом він підштовхує Гіндлі до самознищення через пияцтво", — зазначає авторка видання “The Guardian” Саманта Елліс.
Що відомо про екранізацію “Буремного перевалу” 2026 року
Новий фільм привернув увагу критиків і глядачів ще під час виходу тизера, зокрема через склад знімальної команди. Так, режисеркою проєкту стала Емеральд Феннелл, яка створила раніше "Перспективну дівчину" та "Солтберн".
Серед касту ж "Буремного перевалу" — Марго Роббі та Джейкоб Елорді. Також до акторського складу долучилися Хонг Чау, Елісон Олівер і Шазад Латіф. Молоді версії головних героїв зіграли Шарлотта Меллінгтон, Ві Нгуєн та Овен Купер.
Фільм 2026 року пропонує сучасний перегляд класичної історії Гіткліфа та Кетрін Ерншо. Сюжет подається від юності героїв і показує, як їхні пристрасні, часто егоїстичні почуття перетворюються на джерело помсти, взаємних образ і психологічних травм.
Режисерка приділила особливу увагу внутрішньому світу персонажів, підкреслюючи темні сторони кохання та його наслідки.
Скандали навколо зйомок нового "Буремного перевалу"
Ще з моменту перших анонсів нову екранізацію "Буремного перевалу" 2026 року почали критикувати в соцмережах через низку скандальних моментів — від суперечливого кастингу до інцидентів на знімальному майданчику.
Знімальний процес привернув у першу чергу увагу папараці: на перших опублікованих кадрах можна було побачити головну героїню у весільному вбранні серед туманних ландшафтів, що викликало дискусії про історичну відповідність костюмів епосі роману.
Також обговорення зумовив і вибір акторів для фільму: користувачі соцмереж зауважили, що 27-річний Елорді та 36-річна Роббі нібито занадто дорослі для персонажів, адже у більшій частині роману Бронте Кетрін і Гіткліф ще підлітки.
До того ж частина фанатів і критиків стверджувала, що оригінальний персонаж описаний Емілі Бронте як "темношкірий" чи "Lascar" — так у дев’ятнадцятому столітті називали південних азійських моряків. Тому вибір Елорді для ролі головного героя назвали "відбілюванням" та ігноруванням історичного контексту.
Дискусія також торкнулася ролі музею Бронте, який пов’язує походження Гіткліфа із трансатлантичною работоргівлею та потенційною "чорноафриканською" спадщиною персонажа.
Попередні екранізації "Буремного перевалу"
Роман Емілі Бронте неодноразово переносили на екран — і кожна версія пропонувала власне бачення складної історії. Окрім нової стрічки 2026 року, уже випустили 15 екранізацій книги, п’ять з яких — серіали.
Одна з найвідоміших класичних екранізацій була знята Вільямом Вайлером ще у чорно‑білому форматі у 1939 році. Також у 1954 році Луїс Бунюель у Мексиці створив вільну інтерпретацію під назвою "Безодні пристрасті" ("Abismos de pasión"), де сюжет, імена героїв і контекст були змінені.
Більш пізні версії намагалися передати повноту сюжету та емоційний характер роману. Наприклад, Пітер Козьмінскі у 1992 році зняв стрічку з Рейфом Файнсом і Жюльєт Бінош, яка охопила більшість подій і другорядних персонажів книги, а Андреа Арнольд у 2011 році створила похмурий, атмосферний фільм, де особлива увага приділялася природі Йоркширських пусток і "сирій" емоційній енергії героїв.
У телевізійному форматі "Буремний перевал" має кілька адаптацій. Серед найвідоміших — британська версія (1967) з Іаном МакШейном у ролі Гіткліфа, випуск від BBC (1978) та мінісеріал (2009) з Томом Гарді та Шарлоттою Райлі.
"Буремний перевал" досі захоплює читачів і глядачів своєю складністю та несподіваними сюжетними поворотами. Роман поєднує пристрасть, помсту та соціальні конфлікти, показує токсичні стосунки та моральні суперечності героїв.
