Підземелля та дракони: що таке DnD та як використовувати фантазію для рольових ігор
- Артем Гецко
- 23 трав.
- Читати 6 хв
Ігрова сесія DnD зсередини
Підземелля та дракони (скорочено з англ. DnD — Dungeons and dragons) — рольова настільна гра, що обмежує гравця лише базовими правилами сюжету, фізичними особливостями персонажа, імпровізаційними вміннями Майстра гри та власною фантазією.
Первинно гру створили студенти Дейв Арнесон та Ґері Ґайгакс, надихнувшись військовими стратегічними настолками. Сьогодні ж завдяки "ДнД" ми маємо, наприклад, шкалу здоров'я, очки досвіду, прокачку умінь і навичок в комп'ютерних іграх, популяризацію ігрових класів та рас.
Артем Гецко з редакції DeTalks побував на ігровій сесії "Підземелля та драконів" та спробує передати незмінну атмосферу гри, якою вона була в 70-х.
Українських організаторів рольових настільних ігор можна буде зустріти на фестивалі FANCON 2025! Захід відбудеться 7–8 червня у приміщенні Міжнародного виставкового центру у Києві. Деталі — тут.
Сирість київських підземель
Після нетривалого вивчення питання розумію, що локальні ігрові контори зазвичай проводять сесії в якихось офісах. Дороге, майже прожекторне світло, навколо — тематичні, якісно розфарбовані фігурки персонажів "MMO-шок", ігрова поверхня — професійно оснащений стіл, а сама гра має суворе часове обмеження через графік роботи метро. Думаю — не воно, не та естетика.
Ще давно чув розповіді знайомих, які якось грали в "ДнД" 18 годин поспіль (з перервами на "поповнення продовольчих запасів"). Такою часовою розкішшю не володію, але ось вже йду тихою вулицею з приватними будинками обабіч, підготовлений усіма можливими відео про ігровий світ і правила гри.
Зустрічають "звичайні" підлітки — на вигляд не "ґіки", не "задроти". Формальні процедури введення у потрібний настрій.
— А де граємо? — питаю.
— Внизу, де ж ще?
Багатонадійно. Старими дерев'яними сходами разом зі мною спускаються запахи сирості, декадного павутиння та скляних банок, що маринуються вже який сезон. Невеликі підвальні двері, розміром з дебелого гобіта, за ними — чудо аскетизму й простоти. Стіл, як кажуть, — вінтажний; кулер з водою, кошик з яблуками в кутку. Двері закриваються на міцний засув, усі сідають на місця, готуються.
— За кого будеш грати? Ельф, дворф, може, людина? — питають мене.
Обираю ельфа, адже звучить просто й вишукано. Зазвичай в інших світах граю за "танків", з великою силою, але, як ми знаємо, "з великою силою приходить велика відповідальність". Хай сьогодні це буду не я.
Отже, ельф, та ще й друїд. Серед особливостей — лікування, взаємодія з флорою і фауною. Обираю варте ельфині ім'я — Луна. Тепер зі мною грають дворф Орлок, тіфлінг (гуманоїд з частинкою демонічної крові) на ім'я Сорон та лотр (грабіжник) людської раси, без імені.
Майстер гри прикритий імпровізованою паперовою ширмою, бачимо лише його очі. В них читається майже шахове продумування сюжету та ходів на подальші три години. Голос — впевнений та таємничий, який уважно слухаєш, щоб нічого не втратити, та якому довіряєш власного персонажа.
"У печерах північних гір королівства Темерії колись жили дракони, — відає Майстер. — Істоти зникли без сліду, але легенди говорять про драконячі артефакти всередині печери, що дозволяють керувати могутніми створіннями. Про них місцевих нещодавно почала питати група темних магів-алхіміків, і ви самі розумієте, що краще, щоб їм вони не дісталися".
Ведучий запитує, чи розуміємо ми безпосередню вигоду цієї місії для кожного з нас. Безіменний лотр різко висловлює зацікавленість у продажі будь-чого, аби воно мало ціну, а "ціну має все", — підкреслює. Тіфлінг Сорон відчуває, що артефакти зміцнять його демонічну силу. Дворф Оклок має суто "спортивний" пригодницький інтерес, а очікування моєї Луни на подорож поки лишаю при собі.
Герої вирушають стежкою, що веде навколо гори. Майстер детально описує все, що вони бачать навколо, але здебільшого це листя, ховрахи та зелені мухи. Зненацька тон голосу ведучого змінюється і він повідомляє: на нашому шляху — п'ятеро невідомих у чорному.
"Я хочу дізнатися якість і характеристику їх зброї", — блискавично заявляє Сорон.
Ведучий радить добре вивчити свої скіли та особливості характеристик, потім каже кинути двадцятигранний кубик на "інтелект". Сорону, наприклад, випадає 12, до яких додаються три бали за його власними характеристиками (Інтелект +3).
"15. Достатньо, аби дізнатися трохи про них самих. Ваші противники — найманці темних магів, які охороняють шлях та розвертають заблукавших купців назад від гріха подалі. Озброєні кинджалами та маленькими снарядами для відвертання уваги. Серед них є чарівник, але хто — невідомо".
Проаналізувавши свій листок навичок, вирішую довго не сидіти. Використовую вміння поводження з рослинами. "Кидай перевірку на мудрість (+3) та дванадцятигранний кубик на атаку магією", — радять мені інші гравці.
Довго трясу кубик у закритих долонях. Кидаю перевірку — 14, +3 моїх. Наступний — 7.
"Могутні буки навколо безшумно перетворюються на старих ентів (дерева, що оживають) та хапають воронів, обвивають у своїх кронах. Ті, намагаючись вирватись, втрачають свідомість, але ненадовго. Один з них (схоже, маг) пропалив листя закляттям й утік. Поки вам нічого не загрожує, шлях відкритий. Ви на правильному шляху".
Перший хід і досить вдалий. Після нього розумію, наскільки вільною є гра. Інші гравці задоволено переглядаються та детально вчитуються у свої картки.
Піднімаємося все вище й вище. Майстер попереджає про пошкоджену дорогу. Відстань між одним краєм та іншим не така велика, але доведеться стрибати. Кидаємо по черзі кубик на перевірку спритності з прохідним у 10. Дворф Орлок за іронією долі вибиває вісім.
"Орлоку, останнім ти з усієї мочі коротких, але сильних ніг, розганяєшся по сковзькій дорозі, вкритій галькою, в останній момент стрибаєш, намагаючись не згадували життя та не дивитись вниз, але... не вистачає всього якоїсь частини метра до краю".
Блискавично наш безіменний товариш просить кинути перевірку на спритність і силу, щоб встигнути втримати Дворфа на краю. Спритність — 11, +3. Сила — 16.
"Твоєї людської швидкості все-таки вистачило, щоб в останній момент вхопити Орлока за кінчик мізинця та з певними труднощами витягти центнер товариша на гору", — підсумовує Майстер.
У кімнаті лунає сміх та грайливе незадоволення дворфа у відповідь на уточнення про власну вагу. Ведучий підмічає швидку реакцію лотра на подію, а ми знову розуміємо, що можливо все.
Наступна локація — вогняні гейзери, струмені вогню прямо з-під землі, що для драконів — звична справа, а для нас нове випробування. Поруч з обвугленими отворами у ґрунті, які неначе вирили двометрові кроти та з яких час від часу струменіє вгору промінь пломеню, розкидані кістки, черепи та різні сліди перебування тут чогось в минулому живого.
"Хтось з вас має певну перевагу над іншими в цій локації, особливо через свою расу", — підказує ведучий, а гравці за столом переглядаються.
Перевіривши себе на мудрість, напівдемон Сорон торкається спочатку чорної землі, а потім і занурює пазуристу руку у потік вогню, не змінивши при цьому гримаси цікавості. На інший бік він проходить не зупиняючись. Безіменний лотр кидає перевірку водночас на спритність та витривалість, в обидвох вибиваючи достатньо, щоби, маневруючи та деколи біжучи по стінах, дістатися іншого краю, нехай і, за словами Майстра, обпаливши брови.
Ми з Орлоком переглядаємось, і я знову звертаю увагу на цікаве вміння на своїй картці: перетворення на тварину.
"Давай я стану броненосцем, згорнусь калачиком, ти мене сховаєш у сумці та якось перебіжиш?", — напівіронічно пропонує Луна.
Кидаю двадцятигранний... Критичний успіх — 20! Запитую Майстра, що з цим робити. Виявляється, можу перетворити на тварину й Орлока. Сцена: два броненосці, огорнувшись природною "лускою", котяться та оминають гейзери, що по черзі вистрілюють у небо. На іншому боці перетворюємося назад та йдемо далі у супроводженні коментарів Орлока щодо незвичного досвіду.
"Діставшись майже пікової точки гори, ви озираєтеся в очікуванні побачити поля, річки та королівство, натомість не бачите нічого, окрім хмар та туману. Через декілька кроків ви помічаєте вхід в печеру, над ним вгорі вишкрябані руни, знаки, невідомі нікому з вас", — на цьому Майстер підкреслює — майже.
"Увійшовши всередину та пройшовши довгими, кам'яними коридорами, де з яскравих кристалів на стінах і стелі крапає вода, перед собою ви бачите світло та чуєте голоси. Простора кімната перед вами заповнена стелажами з книгами у шкіряних палітурках, деякі з яких лежать на землі, а деякі — у руках у постатей в чорних мантіях та з кістлявими руками".
Кинувши кубик на перевірку мудрості та діставши достатньо очок, Сорон заявляє про голос, що повторює: "Знайди мене", — але ніхто інший цього не чує.
"Троє з вас знову повертаються на тіфлінга, але він зник. З кімнати попереду ви чуєте голоси, що наближаються та агресивно щось вигукують у ваш бік. Схоже, вас помітили... Дякую за гру, продовжимо наступного разу".
Довгий "саспенс" перервав несподіваний "стоп" від ведучого та розуміння, котра година. Сесія закінчена, фантазія вичерпана, а мозок втомлений, лише азарт бажає більше. Біля виходу з підвалу (ігрової зони), до мене, наче лякаючи, звертається один з гравців.
"Найдовша кампанія у ДнД тривала... Точніше триває вже 40 років поспіль. Побачимось!"
DeTalks — офіційний інфопартнер фестивалю FANCON 2025 — найбільшого українського фестивалю сучасної попкультури, що відбудеться у київському Міжнародному виставковому центрі 7 та 8 червня. Побачимось на події!