Навчання в Празі: студентка КНУ — про мобільність і шлях до професійної реалізації
- Анастасія Захаревич
- 4 лип.
- Читати 3 хв
Освіта без кордонів: історія студентки Софії Яцюк про рік навчання в Празі.
Софія Яцюк — студентка Навчально-наукового інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. На другому курсі дівчина провела рік в Нью-Йоркському університеті в Празі, а ексклюзивно для DeTalks поділилася своєю особистою історією про освіту "без кордонів".
Як ти дізналася про можливість навчання у філії Нью-Йоркського університету в Празі?
"Фейсбук мами. На початку повномасштабного вторгнення батьки кожен день говорили про вступ за кордон. Та для мене ж було обов'язковою умовою повернення назад в Україну, тож я їздила ще за програмою Ukrainian Global University, яка зараз закрита. Її організувала Київська школа економіки та, наче, Офіс Президента.
Сама програма позиціюватися як те, що «підготує українську молодь до відбудови». Якщо так взяти, то фейсбук мене привів за кордон".
Чи були якісь стипендії або підтримка для студентів з України?
"Так. Я виграла золотий квиток, як Чарлі з шоколадної фабрики. Батьки до останнього думали, що це якийсь обман, адже пропонували дуже гарні умови. У мене повністю покривалась вартість навчання на рік, та дали гуртожиток безплатно. І за рік мені виплатили 7,5 тисяч доларів стипендії".
“ Мені часто люди кажуть, що я “фортова”, але це ось той самий випадок, коли пощастило”.
Через що проходить аплікант, який хоче податися на мобільність? Який етап найскладніший для тебе?
"Для мене найскладнішим етапом було погодження з моїм університетом в Україні, а саме укладання всіх цих договорів. Щодо подачі на мобільність, то спочатку треба було заповнити заяву з мотивацією. Далі у мене був тест на інтерв'ю з потенційним університетом, а потім нам відправляли тест на рівень [знання мови] від Duolingo. Ось і все".
Чим американська система освіти відрізняється від української?
"По-перше, менше навантаження, більше визначеності. Дуже зручно було те, що конкретно в моєму університеті був портал, де публікували матеріали для наступної пари, а також домашнє завдання. І дуже комфортно було з визначеністю, бо я самостійно обирала предмети. Ще можна було подивитися повністю всі завдання, на скільки балів вони оцінюються, дедлайни.
По-друге, мені дуже сподобалося, що в самій системі немає розподілу на семінари, лекції та практичні. І на будь-яку пару, точніше, адже тут це називається «клас», на який треба прочитати якусь літературу або підготувати завдання. Проте невелика кількість вправ абсолютно. У мене на найскладнішому курсі було всього три завдання за семестр. І в більшості — це ми обговорювали те, що прочитали, або нові теми. Ще класно, що через те, що було маленьке ком'юніті, у нас в першому семестрі було 60 студентів — це дуже згуртовувало.
Мені ще дуже імпонувала прозорість балів та оцінювання. І ще — прикольно те, що я не одразу здавала готове завдання, а спочатку приходила до викладача, він зі мною обговорював завдання, давав фідбек, щоб я зрозуміла свої помилки та зробила краще, а потім вже перевіряв фінальну версію завдання".
“Тут важливо, щоб ти знав, а не «аби здати»".
Наскільки складно було адаптуватися до нового середовища?
"Мені було в перші місяці важко, адже я вперше почала жити сама за кордоном, у повністю незнайомому оточенні. Було трохи легше через те, що я жила з українкою".
"На всіх цих обмінах важливо усвідомлювати — ти там не один такий. Бо здається, що ось ти приїхав і тобі так важко, адже ти сам. Однак кожен приїжджає такий самий".
"Американці взагалі дуже прості, але вони достатньо поверхнево спілкуються, не будують дуже глибокі зв'язки. Різниця менталітетів відчувалася. Нам казали, що американці дивуються, якщо люди на вулицях не посміхаються. Проте загалом вони приємні, і мені сподобалася їхня риса легко заводити знайомства та спілкуватися.
Американці дотримуються людських цінностей. Коли ми подавали документи, то можна було вказати ім'я, на яке ти хочеш, щоб до тебе звертались. Також вони стараються тебе справді навчити, для них дуже важлива залученість. Все дуже адаптовано під сучасні штуки, бо зрозуміло, що щось нове весь час створюється.
А ще мені запам'яталось, як у нас була окрема пара про застосунки для знайомств. Ми обговорювали, як це все працює, який вплив має на суспільство, чому так стається, що застосунків все більше, а людей з парами все менше. Дуже класно було, що застосовують практичний досвід з життя".
Можеш дати поради студентам, які тільки мріють про навчання за кордоном?
"Головне — не боятися їхати. Якби трохи відмотати час назад, то я б навчальний рік провела насиченіше. Я подорожувала, але в мені трошки сиділа сором’язливість.
Я нещодавно приїжджала туди, і це просто неймовірне відчуття, коли повертаєшся в місто, що в серці. Я знаю, що через 20 років приїду туди, і в мене будуть такі ж теплі почуття до Праги, я буду ходити тими ж вулицями та шукати свою улюблену каву".
“ Якщо брати переваги, які має навчання за кордоном, то воно грає ключову роль у професійній реалізації“.
"Коли я повернулась в Україну, то у мене не було офіційної роботи. Я почала писати та розсилати резюме, а мені відповідали: «Ого, ти навчалася за кордоном». Також раджу вчити англійську. Постійно. Я знаю, що у багатьох не виходить з першого разу потрапити на обмін, але тут головне не зупинятися і пробувати".
