Кіно Хаяо Міядзакі: від ранніх робіт до "Хлопчика і чаплі"
- Ярослава Беспалова
- 25 квіт.
- Читати 4 хв
Добірка фільмів режисера, які формують його авторський стиль і теми.
У Києві триває фестиваль "Miyazaki Day 2026", присвячений творчості режисера Хаяо Міядзакі. Подія об’єднує фанатів студії "Ґіблі" та косплею, а організатори відтворюють атмосферу фільмів японця через тематичні зони та майстер-класи.
Редакція DeTalks підготувала підбірку робіт режисера — від ранніх робіт до більш знайомих стрічок.
Знайомство з Хаяо Міядзакі
Міядзакі — режисер, сценарист і аніматор з Японії. Він має власний стиль стрічок, у яких поєднує ручну анімацію та деталізовані світи. Крім того, автор звертається до тем дитинства, війни, технологій і взаємодії людини з природою.
Кар’єра Хаяо Міядзакі починається у 1960-х роках в студії "Toei Animation". У цей період автор працює над серіалами та повнометражними проєктами як аніматор і поступово переходить до режисури.
У 1985 році Міядзакі разом з Ісао Такахатою засновує студію "Ґіблі". Вона спеціалізується на авторській анімації та створює повнометражні фільми з унікальним візуальним стилем. Назва студії походить від італійського слова "ghibli", яке означає гарячий вітер у пустелі.
Студія "Ґіблі" формує окремий сегмент у світовій індустрії анімації та випускає фільми, які отримують міжнародні нагороди. Зокрема, стрічка "Віднесені привидами" отримує премію "Оскар" як найкращий анімаційний фільм 2003 року.
Перша самостійна робота режисера
Перший самостійний режисерський досвід Міядзакі формується у 1972 році під час роботи над пілотним епізодом адаптації манґи "Сонце Юкі" автора Тецуя Чіба. Проєкт не отримує замовлення на повноцінний серіал, однак визначає подальший підхід режисера до побудови історій.
Сюжет зосереджується на героїні Юкі, яка втрачає батьків у дитинстві та вирушає у подорож у пошуках власного походження. Події розгортаються на острові Хоккайдо та поєднують дорогу і самопізнання. Дослідники зазначають, що така структура оповіді згодом стане характерною для робіт режисера.
Попри відсутність телевізійного продовження, проєкт закладає авторський стиль Хаяо. Зокрема, історія містить риси, які згодом з’являються у фільмах студії "Ґіблі" — сильну жіночу персонажку, увагу до природи та подорож як спосіб розвитку героя.
"Мій сусід Тоторо" (1988)
Події фільму відбуваються у 1957 році в японському селі. Батько разом із двома доньками переїжджає ближче до лікарні, де лікується їхня мати. У новому будинку сестри знаходять духів сусуватарі та поступово відкривають для себе світ лісових істот.
Молодша донька знайомиться з Тоторо — духом лісу, який стає символом цього простору. Старша ж сестра долучається до цих подій через спільні сцени — зустріч під дощем на зупинці, подарунок у вигляді насіння та нічний епізод, у якому дерева виростають просто на очах.
Сюжет розвивається навколо родинної тривоги через стан матері. Кульмінація настає, коли молодша сестра губиться дорогою до лікарні, а Тоторо допомагає її знайти.
"Порко Россо" (1992)
Стрічка описує події між Першою та Другою світовими війнами на Адріатичному узбережжі. Головний герой — пілот Марко, який після війни втрачає віру в людей і набуває вигляду свині. Він бере ім’я Порко Россо та працює мисливцем за повітряними піратами, уникаючи співпраці з фашистським режимом.
Сюжет вибудовується навколо протистояння з американським пілотом, якого наймають пірати. Після аварії герой відновлює літак за допомогою молодої механікині та повертається до боротьби. Паралельно історія розкриває його минуле, пов’язане з війною і втратою товаришів.
Фінал зосереджується на поєдинку, який переходить із повітряного бою у фізичне протистояння. Історія залишає відкритим питання трансформації героя, натякаючи на можливість змін.
"Віднесені привидами" (2001)
Дія відбувається під час переїзду десятирічної Чіхіро разом із батьками до нового будинку в Японії. Родина випадково потрапляє у світ духів, де батьки дівчинки перетворюються на свиней після поїдання їжі з чужого світу.
Чіхіро опиняється у просторі, яким керує чаклунка Юбаба, і змушена працювати в купальнях для духів, щоб вижити та знайти спосіб повернути батьків. Вона отримує нове ім’я Сен і поступово адаптується до правил цього світу, де імена визначають ідентичність.
У процесі роботи дівчинка зустрічає духів, серед яких забруднений річковий бог і Безликий, а також допомагає врятувати дракона Хаку.
Фінал зосереджується на виборі та впізнаванні батьків серед свиней, що дозволяє Чіхіро повернутися у людський світ.
"Вітер дужчає" (2013)
Це історія японського авіаконструктора Дзіро Хорікосі, який працює над створенням літаків у Японії першої половини XX століття. Герой відмовляється від мрії про пілотування через проблеми зі здоров’ям і зосереджується на проєктуванні повітряної техніки.
У сюжеті поєднуються особисті та історичні лінії. Дзіро проходить шлях від навчання до роботи в авіаційній індустрії, де прагне створити досконалий літак. Паралельно розгортається його історія стосунків із Наоко, які ускладнюються її хворобою та загальним контекстом епохи.
Події фільму відбуваються на тлі землетрусу Канто 1923 року, економічної нестабільності та зростання мілітаризації Японії. Це формує напругу між особистою мрією героя та наслідками її реалізації у військовій сфері.
Фінал зосереджується на усвідомленні ціни творчості та втрат, які супроводжують реалізацію інженерного ідеалу.
"Хлопчик і чапля" (2023)
Хлопчик Махіто втрачає матір у пожежі та переїжджає з батьком і новою мачухою до сільського маєтку, розташованого подалі від воєнних дій. У новому просторі він стикається з синьою чаплею, яка приводить його до загадкової вежі.
Після переїзду Махіто переживає труднощі адаптації та конфлікти у школі. Подальші події запускаються після зникнення мачухи, що змушує хлопчика увійти до вежі. Там він потрапляє до іншого світу, де зустрічає істот, які існують між життям і переродженням.
У цьому вимірі Махіто взаємодіє з перевертнем-чаплею, духами та мешканцями різних світів. Він проходить шлях через простір, що поєднує реальність і символічні образи втрати, пам’яті та вибору.
Фінал зосереджується на рішенні героя повернутися до реального світу разом із родиною, попри можливість залишитися в альтернативному просторі
